Нарощувався процес створення спільних підприємств. На 1 січня 1993 р. функціонувало 812 СП (із 1203 заре-єстрованих), що більш як утричі перевищувало їх кіль-кість на початок 1992 р. Виробництвом продукції (маши-нобудування, металургії, хімії, переробки сільськогосподар-ської продукції) займались 649 СП. Обсяг їх виробництва дорівнював 66,9 млрд крб., експорт товарів — 105 млн до-ларів, імпорт — понад 200 млн доларів. За кордон вони вивозили сировину, метал, паливо, товари народного спо-живання. Найважливішими товарами їхнього імпорту були машини, устаткування, запчастини, засоби обчислювальної та організаційної техніки, харчосмакова продукція.

Перспективним є створення в Україні спеціальних (їх ще називають вільними чи особливими) економічних зон. Така зона — це певна господарська територія з високим ступенем самоуправління і значним пільговим режимом, що виділена для широкого залучення іноземного капіталу, передової техніки і технології, управлінського і маркетин-гового досвіду. Певна річ, така зона повинна бути еконо-мічно і соціальне високоефективною, забезпечувати випуск конкурентоздатної продукції (послуг) на рівні сучасних світових стандартів як на внутрішній, так і на зовнішній ринки. Покладено початок організації зон у Закарпатській, Донецькій і Чернівецькій областях, Одесі та Іллічівську.

Україна активно включається у міжнародне науково-тех-нічне співробітництво. Академія наук України встановила прямі зв'язки з науковими закладами Австрії, Італії, Франції, . Румунії, Чехії, Словаччини, Китаю, Індії, Південної Кореї. Активні контакти підтримуються з Лондонським Королівським товариством. Баварською академією наук, французьким уні-верситетом Тулузи. Учасниками міжнародних наукових від-носин є 39 академічних інститутів, університети, інститути.

Технічне співробітництво України з зарубіжжям здійсню-ється у формі обміну новою технікою і технологією, досві-дом. Зокрема, наші підприємства технічно модернізуються за участю відомих фірм високорозвинених країн світу. Наприк-лад, швейцарська фірма "Інтерпластика" технічно переосна-стила львівське виробничо-торговельне об'єднання "Весна" і нині верхній жіночий одяг зі Львова користується попитом на європейському ринку. Цьому сприяє і спільне україн-сько-бельгійське підприємство з участю об'єднання "Весна".

Є приклади успішного виходу України на міжнародний науково-технічний ринок. Донецький концерн "Інтер-комп'ютер" з філіями в Києві, Дніпропетровську і Ялті збуває свою продукцію на німецькому ринку, а в перспек-тиві має намір реалізовувати її у США і Канаді.

Інтеграція України у світові економічні процеси повин-на грунтуватися на міцних міжнародних фінансово-кредит-них зв'язках. Тут велика роль належить банківській систе-мі. Крім Національного банку України, в цій системі важ-ливе місце посідає спеціалізований Експортно-імпортний банк України. Він має дев'ять відділень — у Києві, Хар-кові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Одесі, Ужгороді, Ізмаїлі, Ялті. У банк надходить податок від усіх валютних доходів українських підприємств.

Міжнародною проблемою України є виплата зовнішньо-го боргу колишнього СРСР. Ця частка сягає 16,4%, або 12,5 млрд доларів США.

У грудні 1992 р. у Мінську підписана угода про ство-рення спільного банку країн СНД, покликаного своїм посе-редництвом ліквідувати взаємні борги держав і стабілізува-ти їх економіку.

Україна 12 листопада' 1992 р. вийшла 3 рубльової зони, тобто на її території припинено функціонування рубля в грошовому обігу. Єдиним законним засобом платежу став український карбованець, представником якого в готівково-му обігу виступає купон.

27 квітня 1992 р. прийнято рішення про прийом Укра-їни в найважливіші світові фінансово-кредитні організа-ції — Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який ще називають Всесвітнім банком. Це міжурядові спеціалізовані установи 00Н, засновані в 1944 р.

Ефективною формою міждержавних зв'язків є інтуризм. Він перетворився у важливу галузь господарства світу, приносячи щорічно до 200 млрд доларів прибутку (у цінах 1990 р.). В Іспанії, наприклад, міжнародний туризм дає до 17 млрд доларів прибутку, або 30% від її експорту. Ча-стка інтуризму в експорті Італії становить 11%, Данії та Австрії — по 8%.

Україну щорічно відвідує понад 250 тис. інтуристів, або 12% від обсягу країн СНД, 0,05-0,06% — від світового рівня (початок 90-х років). У сумі доходів частка респуб-ліки становить відповідно 12,5 і 0,02-0,03%. Отже, роль нашої держави у світовому обміні туристами незначна. Слід повніше і ефективніше використовувати такі види ту-ризму, як маршрутно-пізнавальний, курортно-оздоровчий, діловий, ярмарковий, конгресний, лікувальний, лижний, а також туризм з метою навчання, полювання, рибальства, релігійний. Україна має для цього всі умови. На думку експертів Всесвітньої туристської організації (ВТО), міжна-родний туризм у перспективі розвиватиметься у трьох на-прямах: 1) як молодіжний, 2) економічно активного насе-лення, 3) людей віком понад 55 р.

Вимагають оперативного вирішення і проблеми управ-ління туризмом, якими в Україні зайнято близько 750 ор-ганізацій (середина 1992 р.). Міжнародний інтуризм вхо-дить в управлінську сферу "Укрінтуру", "Супутника", об'єднання по туризму Ради Федерації незалежних про-фспілок. У 1992 р. при Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків України створено управління у справах туризму. Певний подібний структурний елемент потрібен і в системі Верховної Ради республіки. Та й туристичні організації країни повинні б утворити свій всеукраїнський орган (на-приклад, Раду), який би представляв інтереси галузі перед державними структурами.

Інтуристська галузь має дві нероздільні грані: 1) ек-спортну (організація туристських поїздок за кордон) і 2) імпортну (обслуговування інтуристів в Україні). .

Україна активно співпрацює з іншими державами в га-лузі освіти і культури. З 1954 р. вона є членом спеціалі-зованої установи 00Н з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), штаб-квартира якої розміщена у Парижі. Ви-ща школа України тісно