Стан платіжного балансу визначається діючою міжнародною ва-лютною системою і в свою чергу впливає на її функціонування. Україна розробляє платіжний баланс за схемою й методикою Між-народного валютного фонду.

Платіжний баланс включає: торговельний баланс; платежі та над-ходження за послуги, некомерційні платежі, доходи від зарубіжних інвестицій, рух довгострокового та короткострокового капіталів і валютних резервів.

Усі елементи платіжного балансу ділять на 3 групи:

1. Частина платіжного балансу, яка відображає експорт і ім-порт, називається торговельник балансом держави (тобто платіж-ний баланс ширше торговельного). Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту даної країни з її торговельними партнерами. На цю групу припадає переважна сума платежів, які здійснюються за зовнішніми платіжними зобов'язан-нями.

Якщо експорт перевищує імпорт, то торговельний баланс вважа-ється позитивним (або активним), а якщо імпорт перевищує екс-порт — негативним (або пасивним). Крім того, у першому розділі платіжного балансу відображається торгівля послугами (туризм, по-слуги зв'язку, утримання військових баз за кордоном). Загальний підсумок по торговельному балансу й обліку послуг показує "саль-до з поточних операцій".

2. Баланс послуг і некомерційних платежів — це платежі й надходження за користування іноземним транспортом; розрахунки за страхування; оплата поштово-телеграфних послуг, комісійних операцій, туризму, культурного обміну, приватних переказів (заро-бітної плати, спадщини, стипендій, пенсій), утримання дипломатич-них і торгових представництв; доходи від інвестицій (проценти й дивіденди з капіталовкладень); платежі за ліцензії, технічну допо-могу, гонорари, використання винаходів і військові витрати за кор-доном.

Торговий баланс і баланс послуг та некомерційних платежів утворюють баланс (рахунок) поточних операцій (поточний пла-тіжний баланс), у якому відображається процес обліку товарів і по-слуг, а також односторонні разові платежі.

3. Баланс руху капіталів (рахунок операцій з капіталом) ві-дображає купівлю й продаж закордонних активів, отримання дов-гострокових і короткострокових позик. Кошти, надані іншим держа-вам або іноземним підприємствам, розглядаються як відплив капі-талу, а позики, одержані від інших держав,— як приплив. У тре-тьому розділі виділяються операції, не пов'язані з комерційною ді-яльністю. Вони є засобом урівноваження сальдо платіжного балан-су — наприклад, зменшення його дефіциту. З цією метою ви-користовуються продаж золота, залучення нових кредитів, відстрочка платежів з кредитів, отриманих раніше, і виплати відсот-ків за їх користування. Усі ці операції мають особливе призначен-ня — поліпшити стан платіжного балансу, і тому виділяються в окремий розділ.

Баланс руху капіталів фіксує надходження в Україну з інших держав інвестицій та кредитів і такий же рух капіталів за кордон. Вони можуть використовуватися для придбання матеріальних чи фінансових активів. Існує тісний взаємозв'язок між балансом поточних операцій і балансом руху капіталів.

Хоча платіжний і розрахунковий баланси мають однакову струк-туру, різниця між ними полягає в тому, що в розрахунковий баланс включаються виплати й зобов'язання країни відносно інших країн, у тому числі непогашені, а в платіжний баланс — фактичні над-ходження й платежі. Таким чином, розбіжності між платіжним і розрахунковим балансами відображають ступінь розвитку міжнаро-дних кредитних відносин, які визначають розрив (лаг) у часі між виплатами й надходженнями. Платіжний баланс за своїм результа-том може не збігатися з розрахунковим.

Платіжні баланси не можуть бути незбалансованими, тому що всі три їх складові (рахунки поточних операцій, рахунки капіталів, роз-рахунки з офіційних міжнародних резервів) у сумі мають дорів-нювати нулю. Коли кажуть про дефіцит платіжного балансу, то йдеі ться про баланс рахунків поточних операцій і руху капіталів.

Таким чином, платіжний баланс є головним статистичним доку-ментом, що відображає зовнішньоекономічні операції України. Його стан має важливі наслідки для економіки. Наприклад, сильні коли-вання сальдо з поточних операцій (у той чи інший бік) небажані, тому що різке збільшення позитивного сальдо призводить до швид-кого зростання грошової маси й тим самим стимулює інфляцію, а різке збільшення негативного сальдо може спричинити "обвальне" зниження обмінного курсу, а отже, хаос у зовнішньоекономічних операціях України. Саме тому держава активно регулює платіжний баланс, використовуючи контроль операцій з офіційними міжнарод-ними резервами, зміни обмінного курсу.

Стан платіжного й торговельного балансу держави справляє ве-ликий вплив на валютний курс і валютну політику.

Ефективність міжнародної торгівлі тісно пов'язана з рухом ва-лютних курсів. Валютний курс — це ціна грошової одиниці даної національної валюти, вираженої в грошах іншої країни. Існуючий курс обміну двох валют приблизно відповідає співвідношенню їх купівельної спроможності на даний час. Характер заходів, здійсню-ваних країнами для подолання незбалансованості, залежить від прийнятої системи валютних курсів.

Залежно від того, куди надходять платежі, вони заносяться або в графу "доходи", або в графу "витрати" (відповідно кредит і дебіт).

Доходи: 1) експорт товарів, 2) експорт послуг, 3) доход від інве-стицій за кордоном, 4) трансфертні платежі від іноземців у країну, 5) придбання іноземцями активів даної країни.

Витрати: 1) імпорт товарів, 2) імпорт послуг, 3) доход від іно-земних інвестицій країни, 4) трансфертні платежі іноземцям з краї-ни, 5) придбання громадянами країни іноземних активів (акцій, об-лігацій, валюти).

Таким чином, угоди між партнерами різних країн призводять або до відпливу грошей з країни, або до їх притоку. Імпорт товарів, ін-вестицій іноземних корпорацій або безоплатні перекази грошей на адресу родичів — це приклад міжнародних оборудок, які призво-дять до відтоку грошей з країни. Експорт товарів, іноземні інвести-ції у вітчизняні корпорації або грошові подарунки від родичів з-за кордону сприяють припливу грошей у країну.

У кінці кожного року