та за-гальні заходи, націлені на розвиток торгових відносин з іноземними державами; розробляє проекти торгових договорів, угод і конвен-цій з питань зовнішньої торгівлі, провадить переговори з іноземними державами й підписує за повноваженнями свого уряду торгові договори й угоди, контролює їх виконання; складає проекти екс-портно-імпортних зовнішньоторгових планів, регулює та контролює їх виконання, намічає заходи щодо контролю якості експортних та імпортних товарів; регулює та контролює діяльність експортних та імпортних об'єднань, торгових представництв за кордоном та тор-гових радників при посольствах і місіях своєї країни; розробляє та здійснює заходи щодо валютно-фінансових питань, регулює надхо-дження платежів за зовнішньоторговими операціями; вивчає питан-ня транспортування зовнішньоторгових вантажів і контролює вико-нання планів перевезень товарів; спостерігає за виконанням нака-зів, постанов і правил, які стосуються зовнішньої торгівлі; видає експортні й імпортні ліцензії, реєструє контракти; займається добо-ром, підготовкою та розстановкою кадрів.
Як правило, основною структурною одиницею Міністерства зо-внішньоекономічних зв'язків та торгівлі України є управління. За характером діяльності всі управління міністерства можна об'єднати в три групи:
1. Торгово-політичні управління (регіональні) займаються питан-нями розвитку торгових відносин з окремими групами країн;
вони розробляють основи торгової політики країни, а також заходи щодо зміцнення економічних зв'язків із зарубіжними країнами.
2. Головні товарні (галузеві) управління здійснюють контроль за виконанням експортних та імпортних планів, вивчають комер-ційні умови експорту й імпорту, розглядають заявки іноземних держав на поставку й закупівлю товарів, провадять з інозем-ними делегаціями переговори з питань експорту й імпорту, спостерігають за товарною структурою зовнішньої торгівлі, видають дозволи на ввезення і вивезення товарів, беруть участь у підготовці типових контрактів і загальних умов поставок.
3. Функціональні управління й відділи. Існує кілька видів таких управлінь — наприклад, договірно-правове (готує проекти торгових договорів і угод, урядових постанов; контролює ви-конання правових норм договорів і угод), валютне управління (складає валютні баланси по торгівлі з окремими країнами, видає дозволи на платежі в іноземній валюті), управління цін (здійснює загальний контроль за дотриманням цін відповідно до умов контрактів) тощо.
Торгові представництва країни в іноземних державах захищають за кордоном права своєї країни. Вони підпорядковуються безпосе-редньо Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України та виконують такі функції й завдання:
1) представляють інтереси своєї країни, регулюють питання в га-лузі зовнішньої торгівлі та сприяють розвитку торгівлі й інших господарських відносин своєї країни з країною перебування торгового представництва;
2) вивчають економічні умови зовнішньоекономічних зв'язків і кон'юнктуру ринків країни перебування, ураховуючи інтереси зовнішньої торгівлі своєї країни, і надають відповідну інфор-мацію Міністерству зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України й Міністерству закордонних справ України, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям і ком-паніям своєї країни.
Національний банк України відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю за допомогою валютно-фінан-сових інструментів, передусім регулюванням курсу національної ва-люти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки.
Експортно-імпортні банки здійснюють кредитно-розрахункові функції від імені уряду.
Держмитком України виконує безпосередній контроль за екс-портно-імпортними потоками на митному кордоні України. Він формує митну статистику, розробляє митні правила й процедури, здійснює митні збори, мита й податки, керує регіональними митни-ми організаціями та контролює дотримання ними законодавства й правил митної справи; вивчає питання митної політики, готує проек-ти митних тарифів, бере участь у розробці проектів міжнародних угод у частині, яка стосується митної справи.
Міністерство економіки України координує всю планово-еконо-мічну та зовнішньоторговельну діяльність, здійснює підготовку про-ектів документів із цих питань.
Міністерство закордонних справ України сприяє визначенню зовнішньоекономічних орієнтирів і здійснює зовнішньополітичне за-безпечення інтересів національних експортерів та імпортерів.
Кабінет Міністрів України здійснює координацію діяльності ор-ганів, які беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю, керує процесом погодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства голов-ними органами державної влади України.
Усі вищенаведені органи регулювання зовнішньоекономічної дія-льності є учасниками розробки її планів, основним завданням яких є збільшення частки експорту товарів і послуг та скорочення ім-порту.
Торгівля товарами й послугами завжди була однією, з важливих форм міжнародних відносин. Вона може бути предметом протисто-яння або співробітництва, але в кожному разі є об'єктом конку-ренції.
Експорт та імпорт займають настільки важливе місце у виробниц-тві й споживанні промислове розвинених країн з ринковою еконо-мікою, що раптове закриття кордонів здається неймовірним.
Реальна взаємозалежність держав у комерційній галузі неминуче є джерелом напруги. Ця ситуація не нова: в історії багато конфлік-тів виникали в результаті розходжень у комерційних інтересах. Сьогодні обмін рішуче впливає на процеси економічного розвитку та збагачення держав. Проблеми зовнішньої заборгованості зумов-люють переміщення власності й центрів прийняття рішень із країн з негативним у країни з позитивним платіжним сальдо.
Тільки жорстка економічна політика може підірвати подібні про-цеси: для багатьох країн наслідком міжнародного обміну є "зовніш-нє попередження", з яким урядам і громадській думці інколи важко погодитися. Сьогодні міжнародне співробітництво розвивається ти-ми ж темпами, що й торгівля. Держави прагнуть вирішувати свої конфлікти в цій галузі шляхом переговорів. І завдання всіх — знайти спосіб конвергенції національних інтересів шляхом збіль-шення економічної інтеграції на міжнародному рівні.
Що стосується України, то в ній відсутній ефективний механізм зовнішньоекономічних зв'язків. Тому під час його розробки доціль-но виходити з таких теоретичних принципів: включення України в систему міжнародних економічних відносин на постійній основі; по-етапний перехід від державно-адміністративної монополії на зовні-шньоекономічну діяльність до саморегульованої системи, яка за-безпечує економічну безпеку України; використання як основних критеріїв ефективності міжнародного економічного співробітництва вигоди й доцільності з точки зору інтересів України, подолання економічної прив'язки до країн СНД і перехід до взаємодії з усіма країнами світу. Україна стоїть на шляху формування необхідної за-конодавчої