Швидке погіршення соціально-економічних умов життя широких верств населення тягне за собою погіршення санітарно-гігієнічних умов і неадекватність усіх видів обслуговування.

Результати багатьох санітарно-епідеміологічних обстежень підтверджують той факт, що поширення соматичних та психічних захворювань, а також відхилень від норм соціальної поведінки відбиває соціальну кризу нашого суспільства. Психічні розлади, алкоголізм, зловживання іншими «соціальними токсинами» та лікарськими засобами, розлад сімейного життя, бездоглядність дітей процвітають там, де послаблені соціальні зв’язки, стосунки мають безособовий характер. Там, де господарча і особливо виробнича діяльність у занепаді, відчуваються негативні наслідки для здоров’я і добробуту населення, збільшуються випадки психічних розладів, зростає злочинність.

Для стабілізації й зростання виробництва необхідне ефективне державне регулювання економічних відносин, упровадження в практику науково-технічного прогресу, енерго-та матеріалозберігаючих технологій, виготовлення конкурентоздатної продукції. Потрібна селективна інвестиційна та фінансово-кредитна підтримка підприємств, що простоюють. Прискореному виходу вітчизняної економіки з кризи сприятиме підтримка та й стимулювання розвитку малого підприємництва і самозайнятості населення, реформування податкової системи, легалізація тіньового капіталу, збільшення обігових коштів, підвищення платоспроможності підприємств і населення.

Структурне та якісне оновлення товаровиробництва і ринкової інфраструктури, зростання основних фондів підприємств немождиві без інвестування в економіку країни. Базою для залучення інвестицій є природно-ресурсний потенціал. У Західних областях України є значні природні ресурси (мінерально-сировинні, земельні, лісові, водні та рекреаційні). Та все ж сумарний природно-ресурсний потенціал в Західних областях нижчий, ніж в інших областях України.

Західний регіон завжди мав надлишок трудових ресурсів і характеризувався підвищеним рівнем відтворення населення. В 1997р. рівень зайнятості населення (відсоток зайнятих у всіх сферах економічної діяльності з-поміж загальної чисельності населення) для України та її Західного регіону становив відповідно 44,8 і 43,5%. Якщо врахувати, що в Західній Україні існує вимушена неповна зайнятість, то реальні відмінності виявляться ще більшими. Крім того в Україні, порівняно з іншими державами, невисокий рівень заробітної плати. У 1997р. частка виплат на оплату праці в собівартості виробленої продукції становила в середньому в Україні 18,2%, водночас як у країнах Західної Європи значення цього показника перебувають в межах від 40 до 60%. Якщо відношення середньомісячної заробітної плати в Україні до такого самого показника у її Західному регіоні в 1990р. приблизно дорівнювало 1,13, то в 1993р. це співвідношення було 1,24, а в 1997 і в січні 1998р. – 1,3. За значенням цього показника у січня – вересні 1998р. Тернопільська, Чернівецька, Волинська і Закарпатська області займали останні місця в Україні.

Окрім демографічної складової, до основних компонентів трудового потенціалу населення регіону належить його здоров’я та освітньо-професійний рівень. За узагальнюючий показник стану здоров’я населення регіону можна взяти очікувану тривалість життя при народженні. Для населення України загалом цей показник був постійно меншим, аніж для її Західного регіону і впродовж тривалого періоду до 1990р. і після 1995р. залишився незмінним. Лише на цьому часовому проміжку він зменшивсяв україні від 71 до 67, а , наприклад, у Львівській області – від 72 до 70 років. Причини такої ситуації зі здоров’ям були закладені ще в період до проголошення незалежності України. Адже,про стан здоров’я населення свідчить і кількість захворювань. Ще за радянських часів імперська влада за допомогою колоніальної адміністрації штучно перетворила нашу країну зі сприятливими кліматичними умовами за достатньої кількості родючих земель, харчових та інших продуктів на зону екологічного лиха, апогеєм якого стала аварія на ЧАЕС.

На профіль виробництва в Західному регіоні впливають не лише природні ресурси, а й те, що він значно пізніше від інших територій України ввійшов до системи суспільного поділу праці колишнього СРСР. У межах регіону сформувався комплекс, у структурі якого переважали галузі, що виробляли засоби виробництва та підприємства ВПК. Тут набули розвитку машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, гірничо-видобувна, хімічна, деревообробна, легка і харчова промисловості. Під час трансформації економіки України на ринкову, провести конверсію, перепрофілювання, диверсифікацію, реструктуризацію чи іншу перебудову виробництва дуже важко.

Сільське господарство у Західному регіоні розвинуте достатньо, зокрема, на територіях з гористою місцевістю, хоча у валовому продукті сільського господарства з-поміж усіх соціально-економічних районів України найбільша роль належить Центральному і Західному районам. Актуальними проблемами залишаються приватизація землі, підтримка аграрного виробника, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. За аналізом, проведеним Ф.Заставним, обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в розрахунку на одного мешканця лише в Закарпатській, Львівській та Івано-Франківській на 25-35% нижчий, а в усіх інших областях регіону на 7,5-36% вищий, ніж значення аналогічного середньодержавного показника. Обсяг виробництва товарної продукції промисловості в розрахунку на одного мешканця в усіх областях регіону нижчий від значення відповідного показника для України загалом, а Волинська, Закарпатська, Тернопільська і Рівненська області займають за величиною цього показника у країні останні місця.

Із поглибленням економічної кризи Україна, й зокрема її західні області, вкрай мало використовують наявний інвестиційний потенціал. Це також підтверджує динаміка продуктивності праці. Якщо індекс продуктивності праці в промисловості взяти в 1990р. за 100%,