Посіви бавовнику в світі займають близько 35 млн. га. Вони зосереджуються у північній півкулі між 20 п.ш. і 40 п.ш. Світове виробництво бавовнику постійно зростає і становить 18 млн. т.

Найбільші виробники бавовнику: Китай (4,5 млн. т), США (3,4 млн. т), Індія й Пакистан (по 1,5 млн. т), Таїланд (1 млн. т), Узбекистан (1,5 млн. т), Туреччина і Бразилія (по 0,7 млн. т).Багато бавовнянику виробляють також Іран, Ірак, Сирія, Афганістан, Єгипет, Судан, Ефіопія, Уганда, Танзанія, Нігерія, Камерун, Заїр, Мозамбік, Мадагаскар, Мексика, Аргентина, Венесуела, Перу, Австралія.

Експортери бавовнику: США, Узбекистан, Китай, Пакистан, Індія, країни Африки. Імпортери: країни Східної і Південно-Східної Азії та Європи.

Льон-довгунець виробляється тільки в країнах Європи: у Білорусії, Росії, Україні, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Румунії, Франції, Бельгії, Нідерландах.

На світовому ринку волокнистої сировини важливе місце належить волокнистим культурам, як джут, сизаль, абака, кенаф. Ця сировина використовується для виробництва грубих тканин: мішковини, парусини, брезенту. Джут вирощується у Китаї, Індії, Бангладеші, Таїланді, Бразилії, Ірані. Головний експортер необробленого джуту – Бангладеш, а джутових виробів – Індія, Китай, Бразилія; імпортери – країни Європи, Північної Америки, Японія.

Основні виробники та експортери абаки – Філіппіни, сизалю – Бразилія, Мексика, Таїланд, кенафу – Таїланд.

Основними районами вирощування каучуконосів є Малайзія, Індонезія, Таїланд, Шрі-Ланка, Ліберія, В’єтнам. Бразилія втратила значення великого виробника натурального каучуку, яким вона була у першому десятиріччі ХХ ст., і тепер на її частку припадає не більше як 3-4% світового збору цієї сировини. Натуральний каучук, у зв’язку з подорожчанням нафти та газу – сировини для синтетичного каучука, а також у зв’язку з екологічними проблемами, успішно конкурує з синтетичним каучуком і поступово повертає свої колишні позиції на світовому ринку.

Особливу групу в рослинництві становлять культури тропічного землеробства: чай (гербата), кава, шоколадне дерево. Найбільші виробники чаю: Індія, Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індонезія. Розвиток чаївництва спостерігається також у Кенії, Уганді, Мозамбіку, Танзанії, Аргентині, Грузії, Росії та інших країнах. Головним постачальником чаю на світовий ринок є Індія та Шрі-Ланка, а його споживачами – країни Європи, США, Канада.

Кавове дерево зростає в Африці, Латинській Америці, Південній та Південно-Східній Азії. Виробники кави: Бразилія, Колумбія, Мексика, Сальвадор, Гватемала, Уганда, Кот д’Івуар, Ефіопія, Камерун, Ангола, Заїр, Індія, Індонезія. Найбільші експортери кави: країни Латинської Америки, імпортери – США, країни Європи, Японія, Канада.

Шоколадне дерево росте у Африці та Південній Америці. Головними виробниками какао-бобів, плодів шоколадного дерева, є Гана, Нігерія, Кот- д’Івуар, Камерун, Бразилія, Еквадор. Імпортерами какао-бобів, що йдуть на виготовлення шоколаду та напою какао, є країни Північної Америки та Європи.

4. Місце продукції у торговельному потенціалі України

Україна займає провідне місце за рівнем територіальної концентрації посівних площ технічних культур. На території України розміщено 22% площ, зайнятих технічними культурами. У 2000 р. їх посіви становили 3,8 млн. га і до 2003 посівні площі істотно не змінилися.

Провідне місце посідають цукрові буряки.

Роки | Посівні площі,

млн га

1960 | 1,5

1970 | 1,7

1980 | 1,8

1990 | 1,6

2000 | 1,2

2002 | 1,1

Табл. 4.1.

Посівна площа цукрових буряків. Ф.Заставний “Геогафія України”.

Для кращого візуального сприйняття будую графік:

Графік 4.1. Власний аналіз.

Аналізуючи графік можна зробити висновок: виробництво цукру в Україні падає, хоча світове виробництво зростає. Зменшення виробництва цукру відбувається за рахунок зменшення середньорічної врожайності цукрових буряків і зменшення посівних площ.

Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Тернопільська області.

Україна є найбільшим в світі виробником цукрових буряків

Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику. Основні площі соняшнику зосереджені в Степовій зоні, Закарпатті, на півдні лісостепу.

У північні та західній частинах України вирощується льон-довгунець. Якщо в 1990 р. виробництво становило 205 тис. га, то в 2000 р. – 159 тис. т, 2002 р. – 108, тис. т.

Роки | Посівні площі (тис.т.)

1990 | 205

2000 | 159

2002 | 108

Табл. 4.2. Посівна площа льону-довгунця. Ф.Заставний. “Географія України”.

Для кращого візуального сприйняття будую графік:

Графік 4.2. Власний аналіз.

Аналізуючи графік можна зробити висновок, що посівні площі за період 1990 – 2002 років зменшуються, хоча в світі зростають.

Льон-довгунець – культура довгого дня і краще росте в більш північних районах. В умовах України його вирощують у поліських районах.

В Україні вирощують і коноплі, посівні яких постійно зменшуються. Вирощують їх в Степовій зоні.

Південь – головний район вирощування сої, яка переважно культивується на зрошувальних землях. Площа цієї культури займає близько 1 млн. га. Білки (їх вміст у насінні становить за 45%) і олія йдуть на потреби консервної, хлібопекарної, маргаринової, м’ясної галузей.

Аналізуючи розвиток і розміщення інших технічних культур в Україні можна зробити висновок, що посівні площі скорочуються в усіх областях України, хоча в торговельному потенціалі частка культур досить висока.

5. Основні напрямки удосконалення і розміщення галузі на перспективу

Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. Важливою галуззю сільського господарства є вирощування технічних культур.

Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих та промислових товарів. Технічні культури хоч і трудомісткі, але дуже прибуткові, тому у всіх районах, де вони культивуються, під них відводять найкращі землі.

У світі спостерігається безперервний приріст технічних культур, але це відноситься перш за все до економічно-розвинутих країн. В державах що розвиваються сільське госпордарство не в змозі прогодувати власне населення.

Вирощування