НТР поки що слабо вплинула на вирощування технічних культур в цих країнах.

Науково-технічна революція і в сільському господарстві і при вирощуванні технічних культур полягає у комплексній механізації усіх галузей, у хімізації виробництва, у застосуванні агрорної та біологічної науки.

Активне впровадження досягнень НТР допомагає одержати великий економічний ефкект при менших витратах праці та енергії. Уміле застосування мінеральних добрив, своєчасна та якісна машинна обробка землі, висока якість насіння дозволять багаторазово підвищити врожайність у галузі.

Економічний розвиток світового вирощування технічних культур відбується на основі агропромислової інтеграції, тобто об’єднання безпосередніх виробників продукції з підприємствами, що виробляють цю продукіцю, а також з виробниками сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, отрутохімікатів, з заготівельними, транспортними, збутовими фірмами.

Основою вирощування технічних культур є земля. Земля є головним багатством природи. Оброблювані землі дають 88% харчової енергії для сучасного людства.

С/г угіддя становлять 4 млрд. га (30% суші), з них 1,5 млрд. перебуває у використанні, 2,6 млрд. га – луки і пасовища.

Чисельність населення в світі зростає, а це диктує необхідність збільшення виробництва с/г продукції за рахунок або підвищення врожайності, або освоєння нових земель, або обома шляхами разом узятими. Таким чином, найкращим шляхом для цього є міліорація земель. Це зрошення, осушення, обводнення. За останні 200 років зрошувана площа зросла у 25 разів і становить 235 млн. га.

Зрошування застосовується у більш як 100 країнах світу, проте продуктивність зрошувальних земель значна. Справді, на цих землях, що становлять 16% ріллі отримують всієї продукції.

Найбільша кількість зрошувальних земель припадає на Індію, Китай і Пакистан. На жаль, довгий період зрошування, до того ж нераціональний, спричиняє повторне засолення грунтів призводить до зниження врожайності або переходу цих земель у розряд солоних пустель. Для їх відновлення потрібно вкладати великі кошти.

Значна частина земель є перезволожена. Найбільші площі таких земель поширені у США, Росії, Канаді, Індії, Пакистані та ін. Проте суцільної міліорації допускати не можна, оскільки це призведе до несприятливих наслідків.

Зайнятість у сільському господарстві багатьох країн різна. Так, наприклад, у розвинутих країнах частка зайнятих зменшується, а в країнах що розвивається частка зайнятих досить висока. Надзвичайно різниться рівень продуктивності праці у цих двох типах країн. Країни третього світу, а також постсоціалістичні країни не забезпечують себе необхідною кількістю продуктів харчування.

У розвинутих країнах незначна частина населення (США, Канада, Австралія) не лише забезпечує внутрішній ринок, а й виступає як основний експортер технічних культур. Виробництво технічних культур у розвинутих країнах характеризується посиленням виробничої концентрації, значним підвищенням продуктивності праці, утворенням агропромислової інтеграції, загостренням екологічної ситуації. В світі відбувся процес спеціалізаці окремих господарств і цілих районів на виробництві одного або кількох продуктів, відбувається процес індустріалізації технічних культур.

У багатьох країнах третього світу проведені аграрні реформи з метою ліквідації напівфеодальних пережитків, що вважаються гальмом розвитку сільського господарства.

В постсоціалістичних країнах пішли по шляху деколективації сільського господарства, тобто роздержавлення та приватизації землі, що дасть змогу повернути землю, тим її обробляє. Природно, саме такий захід дасть можливість підвищити продуктивність сільського господарства.

В розвинутих країнах приймаються заходи щодо скорочення посівів, зміни спеціалізації виробництва, а також до розширенняекспорту, ведеться боротьба з надвиробництвом с/г продукції.

У країнах, що розвиваються, можливості інтенсивного розвитку технічних культур обмежені і частіше такі країни йдуть шляхом екстенсивного розвитку. Часто підвищення виробництва технічних культур досягається внаслідок підвищення затрат праці.

Висновок

Практично у всьому світі діяльність, пов’язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює сьогодні систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, підприємства сільськогосподарського машинобудування, сільськогосподарської хімії, сільськогосподарської науки, агробанки.

Основу сільськогосподарського виробництва становлять земельні ресурси:

Країна | Всі землі | Орні землі (%)

США | 937,3 | 19,8

Індія | 328,8 | 50,6

Росія | 1707,0 | 7,6

Китай | 959,7 | 9,7

Бразилія | 851,2 | 6,1

Австралія | 771,3 | 6,1

Канада | 997,6 | 4,6

Казахстан | 271,7 | 13,1

Україна | 60,3 | 54,6

Нігерія | 92,4 | 9,0

Табл. 1. Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу. Б.П. Яценко “Економічна і соціальна географія світу”, с. 69.

Для кращого візуального сприйняття будую діаграму:

Діаграма 1. Структура посівних площ. Власний аналіз.

Основною сільського господарства є рослинництво і тваринництво.

До рослинництва відносяться галузі:

зернове господарсво

вирощування технічних культур

бджільництво і садівництво

Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих та промислових товарів. Найбільше значення мають:

цукрові

олійні

волокнисті

тонізуючі

наркотичні

каучоконоси

лікарські

У теорії РПС чинники розміщення є одним центральних понять.

Чинники РПС – це сукупність численних умов, ресурсів, передумов потрібних для виробу місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного об’єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети.

Україна займає провідне місце за рівнем територіальної концентрації посівних площ технічних. Провідне місце посідають цукрові буряки. Друге місце за посівами технічних культур належить соняшникую В Україні отримують досить високі врожаї цієї культури.

Льон-довгунець – культура довгого дня і краще росте в більш північних районах. Південь – основний район вирощування сої, яка переважно культивується на зрошувальних землях.

Вирощують також тютюн і махорку в західних областях.

Для потреб пивоварної дріжджової та хлібопекарської промисловості викоритовують суцвіття хмелю. Україна є важливим регіоном вирощування картоплі. За рівнем виробництва картоплі попереду йдуть хіба Польща і Китай.

Проблеми і перспективи галузі:

У світі спостерігається безперервний приріст технічних культур

Технічні