Отже, за своїми тенденціями у розміщенні підприємства маши-нобудування можна погрупувати наступним чином:

§ 1.3 Сучасні тенденції розвитку і розміщення
вітчизняного машинобудування.

Розглянемо розвиток машинобудування в Україні на прикладі Донецького регіону.

За даними облстатуправління машинобудівний комплекс забезпечив у 2001 році 10,5% загальнообласного обсягу промислового виробництва. За чисельністю зайнятого населення машинобудування поступається лише вугільній та металургійній промисловості. В галузі зосереджено 13% основних промислово-виробничих фондів області. Машинобудівні підприємства області забезпечують увесь випуск в Україні вугільних очисних прохідницьких комбайнів, 87% прокатного обладнання, 98% побутових холодильників та морозильників.
Як і в промисловості в цілому, в машинобудівному комплексі області третій рік поспіль забезпечено зростання виробництва. В 1999 році загальний обсяг машинобудівної продукції збільшився у порівнянні з попереднім роком на 1,7%, в 2000 році - на 15,3%, за 2001р., у порівнянні з 2000р. - на 50,7%, що є найбільш високим показником серед усіх видів промислової діяльності. Така динаміка в значній мірі обумовлена активізацією діяльності металургійних підприємств з оновлення основних фондів.
Питома вага металургійного машинобудування перевищує четверту частину загального обсягу виробництва машинобудівної продукції області. Виробництво машин для металургії за 2001 рік зросло, у порівнянні з 2000 роком, в 1,6 разів.
За січень-вересень 2001 року середньомісячний рівень оплати праці машинобудівників зріс до 433 грн, що складає 89% середньомісячної зарплати промислово-будівничого персоналу області і більше, ніж рік тому, на 51% (в 2000 році - 290 грн), а на окремих підприємствах (таких як НКМЗ, Ясинуватський машзавод, «Донбаскабель») рівень середньої зарплати склав відповідно 1012, 495, 466 грн.
Власні кошти підприємств стали основним джерелом інвестицій. За 9 місяців 2001р. інвестиції в основний капітал машинобудування склали 83,4 млн грн, або 5,4% їх обсягу по промисловості. Обсяг іноземних інвестицій на 1 жовтня 2001р. склав $14,9 млн, або 4,5% загальнообласного обсягу.
В машинобудівному комплексі реалізуються 11 проектів. На 1 жовтня 2001 року для їх виконання було отримано $28,7 млн, що складає 6,7% загальнообласної суми інвестицій.
Поряд із зростанням продукції важкого машинобудування збільшився випуск приладів і машин, сільськогосподарського обладнання. За рахунок диверсифікації виробництва засвоєно випуск багатьох нових видів продукції.

Розділ 2. Машинобудування у світі.

§ 2.1 Розвиток та розміщення.

У високорозвинутих країнах на машинобудування припадає 1 /3 — 2/5 і більше продукції обробної промисловості. Саме у цій сфері яскраво виявляється лідерство цих країн.

Найбільша різноманітність притаманна машинобудуванню США, Японії, Великої Британії, Франції, Німеччини. Вони мають усі галузі машинобудівного виробництва й безпосередньо формують світовий ринок. Найвичерпніше номенклатура машинобудівної продукції ре-презентована у США; у Західній Європі це стосується ФРН, а чверть сторіччя тому до них приєдналася й Японія. Решта країн не в змозі повністю забезпечити себе цією продукцією й тому залежать від по-ставок зовнішнього ринку.

Структура машинобудування Швейцарії, Канади, Швеції та низ-ки інших країн орієнтована не на внутрішній ринок, а на світовий. Вона ніби доповнює структуру-машинобудування інших країн. Ідеть-ся про спеціалізацію на випуску продукції невеликими партіями.

Країни, що розвиваються, перебувають на різних стадіях економіч-ного поступу. Деякі за випуском продукції машинобудування на душу населення близькі до розвинутих, але тут слід враховувати структу-ру виробництва. Машинобудування у них розвивається коштом де-шевої праці. Південній Кореї, Сінгапуру та ін. властива орієнтація на розвинуті країни як ринок збуту, велику роль іноземного капіталу в галузі, дешеву робочу силу.

Є, наприклад, група (Бразилія, Індія, Мексика, Аргентина тощо), у якій завдяки розвитку інших галузей, що працюють на світовий ринок, створені можливості для зростання машинобудування, яке великою мірою контролюється іноземним капіталом.

У найменш розвинутих країнах машинобудування представлене здебільшого ремонтними та збиральними підприємствами.

Отже, Західна Європа, Японія, США є основними постачальни-ками виробів високої складності для світового ринку. "Нові" маши-нобудівні країни продукують масові товари середнього технічного рівня, у них відбувається ускладнення машинобудівних виробництв[2].

§ 2.2 Регіони світового машинобудування.

У світовому машинобудуванні сформувалося п'ять регіонів.

Північноамериканський регіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випус-ку науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 про-дукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобуду-вання й 70% великих ЕОМ. Регіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна.

Західноєвропейський регіон виробляє 25 — 30% продукції світо-вого машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності. Заво-зиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але праце-містка, — з