Законом визначено, що до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Проте в цю норму постановами Кабінету Міністрів України внесено зміни.

За операціями з переробки давальницької сировини, які здійснюються за угодами між резидентами України, обмежень щодо питомої ваги давальницької сировини у загальній вартості готової продукції не встановлено.

Бухгалтерський облік операцій з давальницькою сировиною здійснюється з урахуванням того, що давальницька сировина є власністю замовника і рахується на його балансі.

Отримана давальницька сировина та виготовлена з неї готова продукція у виконавця (переробника) обліковується за балансом.

Передача замовником (власником) давальницької сировини виконавцю (переробнику) у бухгалтерському обліку замовника відображається записом на рахунку 05 «Матеріали» з кредиту субрахунка 1 «Сировина і матеріали» в дебет субрахунка 7 «Матеріали, передані для переробки стороннім організаціям».

Витрати, пов’язані з виготовленням готової продукції на умовах давальництва, у замовника обліковуються на рахунку 20 «Основне виробництво», з дебету якого відображаються всі затрати по виготовленню готової продукції, включаючи вартість переробленої давальницької сировини та вартість послуг переробника.

У підприємства-переробника вартість давальницької сировини та виготовленої з неї продукції обліковується за балансом, оскільки як сировина, так і готова продукція не є власністю переробника.

2.2.Оподаткування операцій з давальницькою сировиною

Оподаткування операцій з давальницькою сировиною має свої особливості.

Оподаткування операцій з давальницькою сировиною з нерезидентами до 1 жовтня 1997 р. регулювалося Законом «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Статтею 11.9 Закону України «Про податок на додану вартість», який набрав чинності з 01.10.97 р., встановлено, що до приведення законодавчих актів України щодо оподаткування давальницької сировини у відповідність із нормами цього закону оплата податку на додану вартість за операціями з ввезення давальницької сировини на митну територію України здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Таким чином, відповідно до зазначених вище законодавчих актів при ввезенні на митну територію України давальницької сировини іноземного замовника ввізне мито, податок на додану вартість та акцизний збір (на підакцизні товари) сплачується шляхом видачі простого векселя, авізованого податковим органом, на термін, що дорівнює терміну здійснення операції, але не більше як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної митної декларації.

У разі вивезення готової продукції у повному обсязі, передбаченому в контракті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються.

Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції за межі України, якщо український виконавець документально підтвердить оплату ввізного мита, податків та зборів, які мали бути сплачені при ввезенні в Україну частини сировини, з якої вироблено не вивезену з України готову продукцію.

Що стосується оподаткування давальницької сировини, яка вивозиться за межі митної території України, та готової продукції, виготовленої з цієї сировини, то порядок оподаткування, визначений статтею 11.9 Закону про ПДВ, застосовується до 01.01.99 р. лише за умови, що за договорами з переробки сировини були проведені фактичні витрати до 1 жовтня 1997 р. або якщо така давальницька сировина була повністю або частково вивезена за межі України до цієї дати.

Указом Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. 857/98, який набрав чинності 01.10.98 р., в норму статті 11.9 Закону про ПДВ внесено зміни.

Указом встановлено, що оподаткування готової продукції, виробленої з давальницької сировини резидента, яка повертається (ввозиться) на митну територію України, за умови, якщо за договорами з переробки давальницької сировини були проведені фактичні витрати до 01.10.97 р., здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», до повного виконання таких договорів з переробки давальницької сировини.

В інших випадках вивезення давальницької сировини за межі митної території України оподатковується відповідно до статті 6.2 закону про ПДВ, тобто за нульовою ставкою, а ввезення готової продукції, якщо вона не входить до переліку товарів критичного імпорту, оподатковується на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

Перелік товарів критичного імпорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.98 р. 1145.

Стаття 6 закону про операції з давальницькою сировиною дозволяє проводити розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини як у грошовій формі, так і шляхом виділення частини давальницької сировини чи готової продукції або з використанням трьох форм одночасно за згодою замовника та виконавця.

При проведенні розрахунків за надані послуги з переробки давальницької сировини у грошовій формі оподаткування проводиться у загальновстановленому порядку.

Проте якщо розрахунки за надані послуги проводяться сировиною або готовою продукцією, то такі операції є бартерними і їх оподаткування проводиться відповідно до вимог статті 7.3.4 закону про податок на додану вартість.

Ця стаття визначає, що датою виникнення податкових зобов’язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше:—

або дата відвантаження платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;—

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою виникнення податкових зобов’язань при здійсненні бартерних операцій з нерезидентами вважається дата події, що відбулася першою:—

або дата оформлення вивізної (експортної) митної декларації, що засвідчує вивезення товарів платником податку, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт надання товарів (робіт, послуг) нерезиденту;—

або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, що засвідчує