проте, можна досягти за рівня витрат Вт2, використовуючи або Кап2 одиниць капіталу та L2 одиниць праці, або ж Кап3 одиниць капіталу та L3 одиниць праці.
Фактично ізокостна лінія Вт1 є найнижчою ізокостною лінією, яка уможливлює виробництво обсягу продукції Q1. Місце дотику ізокванти до ізокостної лінії – точка А - інформує нас про вибір ресурсів, який мінімізує витрати.
Для довгострокового періоду характерною є лінія експансії (розвитку) фірми – яка ілюструє найдешевші комбінації праці та капіталу (двох ресурсів), якими можна скористатися для виробництва кожного з обсягів продукції в довгостроковому періоді, коли обидва виробничі ресурси можуть змінюватися.
4. Багато фірм виробляють більше як один вид продукції (птахофабрика – птицю та яйця), також фірми вироблять продукти, що ніяк між собою не пов’язані.
Крива трансформації продуктів має від’ємну величину нахилу, оскільки, щоб одержати більше одного виду продукції, фірма має відмовитися від деякої кількості другого продукту. Наприклад, фірма, що спеціалізується на виробництві автомобілів виділяє менше ресурсів на виробництво тракторів.
Загалом, економія на масштабах має місце тоді, коли рівень одночасного виробництва однієї фірми перевищує рівень виробництва, якого можуть досягти дві різні фірми, кожна з яких виробляє один продукт (за однакових обсягів ресурсів виробництва для обох фірм). Якщо рівень об’єднаного виробництва нижчий від того, якого можуть досягти окремі фірми, то наслідок її процесу виробництва - перевитрати на масштабах. Це може статися, якщо робітники, що виробляють кожен із продуктів, стояли на заваді один одному, або якби виробництво одного із продуктів якимось чином входило б в суперечність з виробництвом іншого.
Межу, до якої існує економія на масштабах, можна також визначити, досліджуючи витрати фірми. Якщо комбінація ресурсів, якою користується одна фірма, дає більше продукції від того, що можуть виробити дві окремі фірми, виробництво обох продуктів цій одній фірмі коштуватиме дешевше, ніж двом незалежним фірмам. Щоб визначити ступінь, до якої існує економія на масштабах, нам слід задатися питанням, яку кількість витрат у процентному відношенні зекономлено при спільному, а не окремому, виробництві двох (чи більше) продуктів. Рівняння вказує на ступінь економії на масштабах (МШ), що вимірюється як економія витрат:
Вт (Q1) + Вт (Q2) – Вт (Q1,Q2)
МШ = ,
Вт (Q1,Q2)
де Вт (Q1) – витрати на виробництво обсягу продукцї Q1, Вт (Q2) – витрати на виробництво обсягу Q2, а Вт (Q1,Q2) – витрати на виробництво обох обсягів продукції. (При можливості підсумовування матеріальних одиниць продукції, як у випадку із автомобілями і тракторами, цей елемент виглядатиме як Вт (Q1 + Q2)).
При економії на масштабах спільні витрати менші від суми окремих витрат, отже, МШ більший від нуля. При перевитратах на масштабах МШ є від’ємною величиною. Загалом, що більше значення МШ, то більша економія на масштабах.
