Договір про іпотеку повинен бути нотаріально посвідчений. Державний нотаріус, якщо це передбачено договором, одночасно з посвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета іпотеки. Якщо такий договір посвідчено приватним нотаріусом, підставою для накладення державним нотаріусом заборони є повідомлення приватного нотаріуса про посвідчення ним договору, яким передбачається накладення заборони відчуження.

Закон надає певні права та покладає певні обов'язки на сторони іпотеки, які обумовлені правовою природою іпотеки. Так іпотечний заставодавець, якщо інше не передбачено договором чи законом, має право:

володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення;

достроково виконати основне зобов’язання, якщо це не суперечить змісту зобов’язання;

реалізувати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою;

передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави в оренду.

Згідно із статтею 35 Закону, іпотечпий заставодавець, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:

вжиавти заходів, передбачених договором іпотеки або необхідних для збереження предмета іпотеки, включаючи проведення капітального та поточного ремонту;

на період фактичної дії договору іпотеки страхувати за свій рахунок предмит іпотеки у повному обсязі на користь заставодержателя;

у разі загибелі предмета іпотеки надавати аналогічне за вартістю нерухоме майно чи, незалежно від настання терміну, виконати зобов’язання в повному обсязі або у відповідній частині;

одержати згоду заставодержателя на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет застави.

Іпотечний заставодержатель, якщо інше не передбачено законом чи договором, має право:

перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження предмета застави;

вимагати від заставодавеця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави;

вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Якщо предмет застави не з вини заставодержателя і заставодавець його не відновив або за згодою заставодержателя не змінив іншим майном такої ж вартості, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов’язання.

За порушення заставодавцем обов'язків щодо вжиття заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання, звернувши при необхідності стягнення на предмет іпотеки.

За порушення заставодавцем обов'язків щодо страхування предмета іпотеки заставодержатель має право вимагати дострокового виконання основного боргу або застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок, але в інтересах заставодавця із стягненням з нього витрат по страхуванню.

Ці наслідки настають незалежно від того, знаходиться предмет іпотеки у заставодавця чи у третьої особи. За дії третьої особи заставодавець відповідає як за свої перед заставодержателем.

б) застава товарів в обороті або у переробці

Цікавим видом застави є застава товарів в обороті або у переробці. Суспіліні відносини, пов'язані з цим видом застави, регулюються у III Розділі Закону “Про заставу” від 2 жовтня 1992р. Цей вид застави має свої ознаки:

предмет застави залишається у заставодавця;

заставодавеьць має право змінювати склад і натуральну форму предмета застави;

предметом застави є не індивідуально – визначена річ, а річ, визначена родовими ознаками;

визначається загальна вартість та місцезнаходження предмета застави;

при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відновлення набувачу, або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності1. До речі це положення з одного боку протирічить статті 27 Закону, яка стосується збереження застави внаслідок переходу права власності на заставлене майно або майнові права. Але тут мова йде не про власника окремої одиниці товару, а власника предмета застави в цілому.

Дуже важливу роль грає місцезнаходження, так як майно, яке належить заставодавцеві, але знаходиться в іншому місці ніж зазначено в договорі, не може бути предметом застави. А якщо майно, знаходиться в зазначеному договорі місці, яке відповідає родовим ознакам та в рамках певної вартості ,то воно стає предметом застави. Якщо ж не буде точно визначено місцезнаходження предмета застави, то від цього опиняється у невигідному становищі заставодавць, так як все майно заставодавця, яке буде підпадати під родові ознаки та загальну вартість (незалежно від місцязнаходження) буде предметом застави.

Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Договір застави товарів в обороті або у переробці повинен визначати вид товару, інші його родові ознаки, а також види товарів, якими може бути замінено предмет застави2.

Виходячи з цого потрібно сказати, що в договорі дуже важливим є зазначення точної характеристики предмета застави (кількісні та якісні), також потрібно визначити яким майном може бути замінений предмет застави. Невизначення сказанного шкодить інтересам заставодержателя, так як замість бажаного майна він може отримати інше, наприклад, замість пшениці вищого сорту, не зазначивши про це, він може отримати пшеницю низького сорту. В договорі потрібно зазначити також загальну вартість предмета застави.

Заставодавець має право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави.

Також потрібно акцентувати увагу на тому, що при відчужені заставлених товарів заставодавець повинен замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Відповідно до статті 43 Закону. Зменшення вартості заставлених товарів