Діяльність на Українському ринку цінних паперів регулюють такі законодавчі акти: Закон України „Про цінні папери та фондову біржу” 18.06.1991 р., Указ Президента України „Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії” 19.02.1991 р.

2.2. Кредитний ринок – один з найстаріших сегментів ринку капіталів

Кредит і кредитні відносини відіграють важливу роль у житті кожної людини. На перший погляд може здатися що ці поняття є специфічними і характерними лише для окремих сфер людської діяльності – передусім економічної. Проте ширший погляд на це явище відкриває нові горизонти: кредит пронизує все суспільство і формує його соціально-економічний каркас.

Людина від самого народження вступає у кредитні (зобов’язальні та довірчі) відносини. Насамперед – зі своїми батьками, а з часом – і з іншими членами суспільства: людьми, організаціями, підприємствами, владою (державою).

Мало того кредит – це основа нормування відносин людини з навколишнім природнім середовищем: користуючись благами природи, ми беремо на себе певні зобов’язання перед нею. На думку А. Шопенгауера, наше життя опріорі дається нам у борг. Ця заборгованість полягає у зобов’язаннях homo sapiens перед природо утворюючими силами, які надали їй певні блага починаючи від особистих і закінчуючи корисністю навколишнього середовища. Доречно пригадати вислів старогрецьких мудреців „кредит такий же древній, як і саме людство”.

Отже, кожна людина, як і все суспільство пов’язане з іншими людьми та природою кредитними відносинами і не може обійтися без такого роду зобов’язань. У зв’язку з цим кредит (борг) є одним із ключових факторів економіки, а й інших цивільно – правових і духовно-етичних сфер людського спілкування.

Кредитний ринок є складовою ринку інструментів позики.

Кредитний ринок (ринок банківських позик, позичкового капіталу) – це ринок на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні фінансові ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платоспроможності й забезпеченості (18).

Кредитний ринок – це специфічна сфера економічних відносин, де об’єктом операції виступає наданий на певних умовах у позику капітал (27).

Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов’язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику не повернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Основні учасники кредитного ринку наведені на мал. 2.2.1. Це кредитори. Що надають у позику на різних умовах вільні грошові кошти, позичальники та держава.

Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації.

Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та іноземні кредитори – національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того кредиторами можуть бути не фінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб’єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Функціонування кредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входять центральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути. Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб’єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави.

Мал.2.2.1. Структура кредитного ринку

Держава здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку.

Центральний банк з одного боку, є агентом держави в реалізації її функції на кредитному ринку, з другого – кредитним центром банківської системи, яка складається з двох рівнів. На першому, вищому, рівні банківської системи знаходиться центральний банк, а на другому – комерційні банки, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства і до грошово-кредитної політики, що проводиться центральним банком.

Центральний банк забезпечує стабільність національної грошової одиниці та сприяє стабільності банківської системи країни.

Він також представляє інтереси держави в центральних банках інших держав міжнародних банках та інших кредитних установах, де співпраця здійснюється на рівні центральних банків.

Центральний банк встановлює банком та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштів. Розмір обов’язкових резервів, як правило, встановлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів. При цьому для різних видів зобов’язань можуть встановлюватися різні норми обов’язкового резервування коштів. При підвищенні центральним банком норм обов’язкових резервів зменшується сума вільних коштів, а отже, кредитний потенціал банків. При зниження норм обов’язкових резервів збільшується кредитні потенціал банків.

Виступаючи в ролі кредитора останньої інстанції, центральний банк надає позики комерційним банкам. Ці позики – короткострокові й надаються банкам у порядку обліку комерційних