Державний кредит, що є однією з ланок державних фінансів, тісно пов’язаний з бюджетним дефіцитом і виступає джерелом його покриття. За допомогою державного кредиту мобілізуються кошти не тільки для фінансування бюджетного дефіциту, а й згладжування нерівномірності надходження податкових платежів, погашення розміщених раніше позик, забезпечення касового виконання бюджету, фінансування цільових програм.

Основною формою державного кредиту виступають державні позики оформлені у вигляді державних цінних паперів – облігацій, казначейських зобов’язань – векселів. При цьому кошти залучені на національному чи міжнародному ринках цінних паперів, мають бути використані на цілі, передбачені умовами емісії. Залежно від зобов’язань держави, щодо погашення боргу розрізняють позики з правом та без права довгострокового погашення. При емісії боргових зобов’язань з правом довгострокового погашення держава отримує можливість більш гнучко управляти процесом обслуговування та погашення боргу залежно від ситуації на фінансовому ринку.

Іншою формою державного кредиту виступають кредити надані урядами інших країн, міжнародними фінансовими інститутами та організаціями.

Розділ 3.Розвиток фінансового ринку на сучасному етапі.

Відповідно до 6 статті Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (від 30.10.1996 року № 475/96-ВР) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) є державним органом підпорядкованим Президенту України і підзвітний Верховній Раді України.

Згідно із зазначеним Законом України до найважливіших правових засад ДКЦПФР належить, зокрема, здійснення державного регулювання ринку цінних паперів, а також забезпечення рівних можливостей і захисту прав учасників та запобігання монополізації на вітчизняному фондовому ринку, його інтеграції в європейський та світовий фондові ринки.

Динаміка загального обсягу усіх зареєстрованих в ДКЦПФР випусків цінних паперів (крім векселів) у продовж 1998-2004 років, згідно з мал.3.1., має тенденцію до пришвидшеного зростання. За останні 5 років цей показник зріс майже утричі і наприкінці 2004 року сягнув 145,02 млрд.грн.

Мал.3.1. Динаміка загального обсягу усіх зареєстрованих випусків цінних паперів (крім векселів), млрд.грн.

У 2004 році у країні було випущено цінних паперів на 36,76 млрд. грн., що на 11,149 млрд. грн. більше (тобто на 47%), ніж за попередній 2003 рік. В загальному цей показник за останні 5 років збільшився майже у 2,2 разу.

Упродовж останніх років, переважна більшість випусків фінансових інструментів належала лише до двох її видів: акцій (81,5%) та облігацій (11,8%), загальний обсяг яких становив 93,3% від загального обсягу усіх зареєстрованих випусків цінних паперів у 2004 році.

В Україні станом на 0.1.12.2004 року було зареєстровано 33387 акціонерних товариств, з яких 11556 – відкритих та 21831 – закритих. При цьому фізичні особи є власниками 23,3% акцій на загальну суму 29,5 млрд. грн., що на 2% більше, ніж у попередньому році.

Упродовж січня-липня 2005 року загальний обсяг зареєстрованих випусків акцій становив 6636,259 млн. грн. (без вирахування скасованих випусків), що на 6983,269 млн. грн. менше (на 51,3%), ніж за відповідний період 2004 року.

Обсяги щорічно зареєстрованих випусків облігацій у ці ж роки, змінюються нерівномірно. Після порівняно малих обсягів випуску облігацій до 2001 року, в якому вони зросли до 694,32 млн. грн. (з 69,89 млн. грн. у 2000році), у 2002 році спостерігалося ще більше їх зростання – до 4274,62 млн. грн., з подальшим незначним зменшенням цього показника до 4141,86 млн. грн., у 2003 році та до 4106,59 млн. грн.

Обсяг українського ринку корпоративних облігацій на початок 2005 року становив близько 500 млн. дол. (у Росії – 7,4 млрд. дол.), а ринку єврооблігацій – 1,7 млрд. дол. (у Росії – 23,9 млрд. дол.). Ще однією проблемою українського ринку є невеликі терміни обігу боргових інструментів.

Упродовж січня-липня 2005 року загальний обсяг зареєстрованих випусків облігацій становив 3158,155 млн. грн. більше (тобто на 114,7%), ніж за відповідний період минулого часу.

Динаміка річних загальних обсягів торгів на українському фондовому ринку упродовж 1998-2004 років, згідно з рис.3.2., має тенденцію до пришвидшеного зростання. За останні 5 років цей показник зріс у 8,2 разу.

Рис.3.2. Динаміка річних загальних обсягів торгів на українському фондовому ринку, млрд.грн.

Фоновий ринок сприяє зростанню вартості фінансових інструментів, що відволікає кошти від вкладання їх у розвиток виробничого сектору економіки країни. Таке можуть собі дозволити лише країни зі стабільною розвиненою ринковою економікою, які мають удосталь вільних коштів. Але Україна поки що не належить до таких країн, а темпи зростання спекулятивних операцій на нашому фондовому ринку уже випереджають темпи розбудови його та вітчизняної ринкової економіки.

У сучасних умовах універсалізація діяльності фінансових установ, розширення спектра фінансових послуг та зростання ролі небанківських фінансово-кредитних інститутів (інститутів спільного інвестування, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок тощо) у здійсненні фінансового інвестування стали важливою передумовою для сталого економічного зростання в багатьох країнах. Сьогоднішній стан розвитку ринку фінансових послуг в Україні неповною мірою відповідає таким тенденціям, що призводить до його суттєвого відставання, не конкурентоспроможності, ізольованості та неготовності увійти у глобальну фінансову систему.

Зростання обсягів депозитів домогосподарств і поліпшення їхньої структури свідчить про поступове відновлення довіри українців до банківської системи, а також є передумовою зменшення вартості кредитних ресурсів. Однак, що ВВП показник обсягу вкладів населення дорівнює лише 9%, що значно менше за середній рівень цього показника для країн, які розвиваються.

Найдинамічніше в Україні за темпами розвитку є ринок страхових послуг, про що свідчить сума страхових премій, отримана страховими компаніями протягом 1998-2002 років. Важливою подією для страхового