Важливим інструментом у задоволенні потреб юридичних та фізичних осіб в устаткуванні і технічних засобах є лізинг. Досі лізингові компанії лишаються відносно нерозвиненими через високий рівень зношення основних засобів, а також низький рівень поінформованості підприємств про застосування лізингу. Ці послуги є дорогими для клієнта, що пов’язано з неврегульованості низки проблем: вимог Закону України „Про лізинг” щодо строку використання об’єкта лізингу, який пов’язаний з амортизацією цього об’єкта; обмеження стосовно переліку суб’єктів, які можуть користуватися майном за договорами лізингу; невідповідності основних понять лізингу прийнятим у світовій практиці нормам; несприятливої податкової політики щодо ПДВ за договорами лізингу тощо. Зважаючи на вищенаведене, основними проблемами українського ринку фінансових послуг є:

- недостатнє державне регулювання та нагляд за діяльністю банківських і небанківських фінансових посередників, здатних забезпечити цивілізованість. Відкритість і доступність ринку фінансових послуг;

- невизначеність законодавства, що регулює сферу функціонування ринку фінансових послуг у цілому. Замість чинного Закону „Про цінні папери та фондову біржу” необхідно прийняти новий – „Про цінні папери та фондовий ринок”. Нагальна потреба ринку, без задоволення якої неможливий його подальший ефективний розвиток – прийняття нормативних актів з питань пенсійної форми, а також Закону „Про акціонерні товариства”;

- відсутність концепції довгострокового розвитку банківських і небанківських інститутів на ринку фінансових послуг.

Протягом п’яти місяців 2006 року динаміка кредитних вкладень в економіку України характеризувалася вищими порівняно з попереднім роком темпами зростання вимог банків за наданими кредитами. Активне зростання обсягів кредитування відбувалося за умов розширення ресурсної бази банків та зниження середньозважених процентних ставок за кредитами.

На 01.06.2006 р. у кредитному портфелі банків вимоги за кредитами, наданими суб’єктам господарювання та фізичним особам, становили 170,7 млрд. грн. і за п’ять місяців поточного року збільшилися на 19,0% порівняно з 13,9% за відповідний період 2005 року. При цьому вимоги за кредитами у національній валюті за січень-травень 2006 року зросли на 15,8% (у тому числі у травні порівняно з квітнем – на 3,7%), в іноземній на 23,3% (у тому числі у травні – на 6,1%). Вимоги банків за короткостроковими кредитами (до одного року) в січні-травні 2006 року збільшилися на 14,9% (у травні - на 2,7%). Частка заборгованості за короткостроковими кредитами на 01.06.2006 р. дорівнювала 36,9%.

За січень-травень 2006 року вимоги банків за кредитами, наданими на інвестиційні цілі, збільшилися на 35,6% (у травні – на 5,4%), але їх питома вага в загальному обсязі кредитних вкладень в економіку все залишилися на низькому рівні (17,8%). У структурі вимог банків за інвестиційними кредитами майже дві третини (65,0%) становили вимоги за довгостроковими кредитами в іноземній валюті, обсяг яких за п’ять місяців 2006 року зріс на 41,5% (за травень – на 7,5%) до 19,7 млрд. грн.

Структура розподілу кредитів за видами економічної діяльності практично залишилася незмінною. Як і раніше, основними позичальниками кредитних коштів були суб’єкти господарювання торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, вимоги за кредитами яких на 01.06.2006 р. становили 48,2 млрд. грн. (38,6% від загального обсягу заборгованості за кредитами суб’єктам господарювання). Розам з тим частка заборгованості за кредитами наданими цим суб’єктам господарювання продовж п’яти місяців 2006 року зменшилася на 1,3 процентного пункту.

У розрізі регіонів найвища активність щодо кредитування цього виду економічної діяльності спостерігалася за установами банків м. Києва (45,3% від загального обсягу), Дніпропетровської (14,2%) та Донецької (7,3%) областей.

Спочатку року кредитна політика банківських установ була більше орієнтована на соціальні потреби населення. На перше червня 2006 року вимоги банків за кредитами, наданими фізичним особам, становили 45,6 млрд. грн. і за січень-травень поточного року збільшилися на 36,0% (торік на 21,7%).

Висновок

Головна мета даної роботи – дати оцінку функціонуванню та визначити роль фінансового ринку України. Предметом оцінки є теоретичні, методологічні та практичні аспекти.

Методологічною основою курсової роботи є Закони України, Постанови Верховної Ради України, укази президента та інші інструктивні документи.

Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, в тому числі й кожного учасника ринку.

Досконалий фінансовий ринок – це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.

Фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільний законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах.

Теоретичною основою