Критична переоцінка теоретичної системи марксизму су-проводжувалася не менш глибоким критичним аналізом йо-го філософських та методологічних засад. Особливу увагу вчені звертали на метод історичного матеріалізму, прого-лошений Марксом та його ортодоксальними послідовника-ми єдино науковим для пояснення всіх явищ суспільного життя та визначення законів його розвитку. На зламі двох століть з'являється ціла низка праць, в яких поглиблено досліджується ця проблема. Серед них — праці О. Миклашевського («Реализм и идеализм в политической экономии», 1896), М. Лежнєва («Маркс и Кант. Критико-философская параллель», 1900), С. Булгакова («От марксизма к идеализму. Сборник статей», 1896—1903, 1904), П. Струве («Марксовская теория социального развития», 1905), М. Тугана-Барановського («Теоретические основы марксиз-ма», 1905, «Современный социализм в своем историческом развитии», 1906) та ін.

Віддаючи належне марксистському методу, вчені звер-тали увагу на обмеженість його економічного детермінізму, моністичного погляду на розвиток людського суспільства, визначення людини виключно як продукту середовища, на-голошували на неправомірності зосередження теорії в сфе-рі інтересів одного класу та надмірної її ідеологізації тощо. Показова у цьому відношенні є, зокрема, праця Б. Кистяківського, опублікована в 1900 р. в журналі «Жизнь», «Категории необходимости социальных явлений».

Нікому до Маркса, вважав учений, не вдалося так гли-боко зазирнути в суть соціального процесу, саме Маркс і Енгельс «вперше висловили вимогу всеосяжного застосу-вання причинного пояснення до соціальних явищ». Та разом з тим, посилаючись на ідеї 1, Канта, Б. Кистяківський різко заперечує проти фетишизації історичного матеріалізму, спроби шукати причинний зв'язок явищ тільки в економіч-ному житті, проти виключення із сфери причинних зв'язків духовних засад, юридично-правової надбудови. Він відки-дає спроби марксизму відкрити закони суспільного розвит-ку. запропоноване ним діалектико-матеріалістичне тракту-вання закону, віддає перевагу розумінню економічних за-конів у вченнях А. Сміта та Д. Рікардо та ін. По суті Б. Кистяківський, як і переважна більшість учених-економістів того часу, відстоював позитивну функцію суспільних наук у цілому і політико-економічної науки зокрема.

М. Туган-Барановський вважав недостатнім і неефек-тивним зосередження політичної економії на поясненні кла-сового поділу суспільства, розуміння цього поділу як осно-ви господарського ладу, прагнення вирішити всі теоретичні питання крізь призму ідеології виключно робітничого класу і на цій базі обгрунтувати свою практичну програму. В «Очерках из новейшей истории политической экономии й социализма» він писав: «...прагнення марксизму звести весь ро-бітничий рух до політичної боротьби робітничого класу за свої класові інтереси уявляється нам поганою і такою, що не досягає своєї мети політикою».

Інший відомий в Україні і Росії вчений-економіст, викла-дач Харківського університету М. Соболев у праці «Экономические интересы й группировки политических партий в России» (1906) визнав Марксову ідею суспільних класів і їх боротьби геніальною та «найвищою мірою плідною у справі вияснення процесу історичного розвитку». Що ж до практичної політики марксизму, то він викладав її вже в дусі реформаторських програм західноєвропейської, перед-усім німецької, соціал-демократії. М. Соболев наголошував, що соціал-демократична партія полишила ідею «насильни-цького перевороту» і тепер «стоїть на грунті еволюції, ви-ходить з того, що ніякий політичний та соціальний поря-док не може бути створений міцно, якщо не існує усіх умов для такого здійснення і якщо водночас новий етап не відпо-відає загальним потребам широких верств суспільства». Подібний підхід до розвитку ідей марксизму був типовим на початку XX ст. для прихильників цього вчення. Особли-ва увага зверталася (як, до речі, і в нашій сучасній-еконо-мічній літературі) на ті моменти в «Капіталі» Маркса, які, на думку багатьох учених, свідчили про нібито передбачену Марксом можливість еволюційного розвитку суспільства, розв'язання мирним шляхом класових антагонізмів тощо.

Дещо відмінну від такої позиції займав Туган-Баранов-ський. Наголошуючи у згаданих вище «Очерках из новейшей истории политической экономии и социализма», що «проблема здійснення нового господарського ладу була зведена соціальним матеріалізмом (тобто марксизмом.— Л. Г.) до відкриття закону розвитку капіталістичного спо-собу виробництва», вчений справедливо зауважував, що К. Маркс не надавав майже ніякого значення тим явищам, які знаменували собою ознаки зароджування нового су-спільного ладу як результату закономірної еволюції капіта-лізму: ні робітничим союзам як засобу поліпшення еконо-мічного становища робітничого класу, ні кооперативному рухові робітників у формі споживчих товариств. «Коопера-тивний рух,— справедливо зауважував М. Туган-Барановськнй,— не відіграє у практичній програмі марксизму май-же ніякої ролі».

Що ж до оцінки наміченої марксизмом схеми суспільно-економічного устрою майбутнього суспільства, то абсолют-на більшість учених-економістів розглядала її як утопію. Це стосувалося і тієї соціальної місії, що відводилася про-летаріату, і економічного порядку, заснованого на колектив-ній власності, централізованій планомірній організації ви-робництва, нетоварних його формах тощо. Відомий україн-ський економіст і громадський діяч — земський статистик Т. Осадчий у своєму дослідженні «Общественный быт и про-екти его улучшения в XIX столетии» (1902) визнав марк-сизм як одну з передових доктрин побудови справедливого суспільства, але розцінив її як утопічну, що «не може мати практичного застосування...». Недосконалість і обмеженість марксистського вчення він бачив у тому, що в ньому ігно-рувалася психологія людей, їх мораль, «юридичний бік су-спільного буття був зовсім затемнений боком економічним» тощо. Крім того, соціалістичний ідеал зводився марксиз-мом до задоволення інтересів тільки одного класу, у той час як таким ідеалом, вважав Т. Осадчий, повинне бути «ство-рення сприятливих суспільно-економічних умов для діяль-ності не одного якого-небудь класу або суспільної групи, а для всіх».

Найзмістовнішу оцінку