Акредитив як одна з форм розрахунку
План
Вступ
Акредитивна форма розрахунків за екпортно-імпортними операціями
Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.
Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.
Види акредитивів та їх класифікація.
Застосування акредитиву в міжнародних формах розрахунків на прикладі банку «Україна»
Висновки (зауваження та пропозиції)
Список використаної літератури
Додатки
Вступ.
Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу.
На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя.
Способи платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових зобов’язань один перед одним.
При кожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов’язання на більш вигідних для себе умовах.
Основними видами міжнародних банківських розрахуноквих операцій є акредитиви та інкасо. Найпоширенішою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитиви, що переважно застосовюється в іногородніх та міжнародних розрахунках за товари та послуги, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати.
З огляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості.
У зв”язку з цим і обумовлено вибір визначеної теми та її розгляд у запропонованій Вам науково-дослідній роботі.
Перш за все, метою виконня роботи був розгляд акредитиву як форми безготівкових міжнародних розрахунків, що проводиться у роботі через ознайомлення з його теоретичною сутністю та економічним підгрунтям використання.
Окрім того, виконавці намагалися здійснити посильну спробу аналізу практичного впровадження акредитивної форми розрахунків в міжнародних безготівкових операціях.
В заключній частині роботи запропоновано певні оцінки після детального ознайомлення з акредитивом, його безпосереднім впливом на фінансово-господарську діяльність суб”єктів мікро- та макроекономіки.
Акредитивна форма розрахунків за експортноімпортними операціями.
1.1. Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.
Вітчизняні комерційні банки, прилу-чаючись до міжнародного співробітниц-тва, опановують різні форми розра-хунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше уповноважених банків України (на сьогодні – близько вісімдесяти) самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземни-ми. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих. Українське законодавство, яке регулює діяльність ко-мерційних банків України щодо вико-нання операцій, пов'язаних із міжнарод-ними розрахунками, містить нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано освоєні ос-новні міжнародноправові положення, які регулюють окремі форми міжнарод-них розрахунків і значною мірою визна-чають характер міжбанківських взаємо-відносин.
На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйоз-них проблем, що призводить до різно-го роду помилок і затримок у розрахун-ках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню внутрішню інструктивнометодологічну базу. Іноземним підприємцям часто Важко визначити фінансове станови-ще, надійність та технічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акреди-тивів, експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та пробле-ми, які виникають у міжнародній торгівлі, а саме:
Експортер має змогу, використову-ючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнан-ням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки переве-зення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.
Імпортер, у свою чергу, скористав-шись акредитивною формою розра-хунків, може звести до мінімуму ризи-ки, пов'язані із закупівлею товару у не-знайомих країнах; незнанням особливо-стей валютного законодавства країниекспортера (зокрема, стосовно можли-вості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.
Систематизувавши різноманітні ризи-ки, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоеко-номічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах, що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:
Фінансова надійність експорте-ра/імпортера.
Взаємовідносини: продавецьпо-купець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).
Політична та економічна стабіль-ність країниімпортера.
Вид товарів.
Особливості даної галузі.
Сума угоди.
Отже, саме акредитивну форму роз-рахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпор-тером укладаються:
а) перша угода;
б) угоди на великі суми;
в) угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;
г) угоди з імпортерами із країн, які пе-ребувають у важкому економічному ста-новищі, відомих низькою культурою оп-лати та нестабільністю політикоекономічної ситуації;
д) угоди з резидентами й країн, які по-требують оформлення платежів виключ-но через акредитиви.
1.2. Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.
Таким чином, усвідомивши не-обхідність розвитку та подальшого вдосконалення акредитивної форми роз-рахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів (Таблиця 1.1.), які використовуються у міжнародній торгівлі.
При здійсненні розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їхні клієнти повинні керуватися "Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акреди-тивів", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в ре-дакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі – "Уніфіковані правила", або "правила"), та чинним законодавст-вом країни, яке регулює зовнішньоеко-номічну діяльність суб'єктів господарсь-кої діяльності.
В "Уніфікованих правилах" визна-чено:*
види акредитивів;*
спосіб та порядок їх виконання і пе-редачі;*
зобов'язання та відповідальність банків;*
умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.
Крім того, в цьому документі пода-ються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання, які виника-ють у практиці акредитивних розра-хунків. "Уніфіковані правила" є складо-вою частиною кожного документарно-го акредитива, на що вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.
Визначення акредитива.
Акредитив, який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельни-ми угодами, незалежно від того, який він ("документарний акредитив", "акреди-тив", "акредитивний лист" тощо) – це одностороннє умовне грошове зо-бов'язання банкуемітента, видане ним за дорученням клієнтанаказодавця ак-редитива (імпортера) на користь
