Якщо політична економія найбільше уваги приділяє з'ясуванню сутності економічних законів і категорій, то в економіці, не відкидаючи необхідності вивчення зако-нів (при цьому закони розглядаються як такі, що діють лише в середньому, зі значними коливаннями навколо цього середнього), головним предметом економічного аналізу вважають відхилення від середнього, з'ясування закономірностей цих відхилень. У західній економічній науці відкидають моністичний принцип, підхід (наприк-лад, єдиним джерелом вартості в політичній економії є праця, звідси й назва трудової теорії вартості), дотриму-ються плюралістичного, тобто багатофакторного підходу. Так, згідно з функціональною теорією ринку теорія ви-трат виробництва, з одного боку, і теорія граничної кори-сності — з іншого, є лише окремими ланками загальної теорії вартості. Англійський економіст А. Маршалл з цього приводу навів відоме порівняння витрат виробниц-тва і корисності з двома лезами ножиць: «Ми могли б з однаковим правом сперечатися про те, регулюється вар-тість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, розрізає аркуш паперу верхнє чи нижнє лезо ножиць». Щоб визначити вартість, необхідно використати метод взаємного й одночасного визначення обох цінностей,

тобто в процесі взаємодії розглянути корисність і витра-ти як рівноправні сили.

У функціональній теорії економічні явища аналізу-ються не шляхом переходу від розкриття сутності до форм її вияву, до поверхових явищ, а шляхом взаємоза-лежності та взаємного визначення. Вона справедливо ви-знає, що жодна категорія не є абсолютною, тобто не має незмінного характеру. В цьому функціональна теорія ціл-ком збігається з вимогами діалектичного методу. Ця тео-рія передбачає заперечення абсолютних (тобто незмінних) категорій, зокрема перехід від категорії абсолютної, кар-динальної корисності до відносної (ординарної) кориснос-ті, що відкриває шлях до кількісного аналізу споживчих вартостей. У ширшому аспекті наголошується на кількіс-них зв'язках в економіці при використанні методу міжга-лузевих балансів, або методу «витрати-випуск», розробле-ного відомим американським економістом В. Леонтьєвим.

Сучасна західна економічна наука значною мірою ви-користовує аналіз законів, які відображають статичну рівновагу економічної системи (своєрідну миттєву фото-графію потреб, ресурсів, технологій тощо), і законів, що відображають явища в динаміці, в процесі еволюції. Так, закон спадної продуктивності має сенс лише у статичній моделі економічного розвитку. її використання назива-ють ще нерівноважним методом, на відміну від статично-го, або рівноважного. Найповніше цей метод розроблено у працях американського економіста И. Шумпетера.

У політичній економії має місце також поділ економіч-них законів відповідно на закони функціонування і зако-ни розвитку, але цей поділ використовується недостатньо.

2. Конкуренція. Її суть і види

Конкуренція та її форми. Однією з рушійних сил роз-витку економічної системи є конкуренція.

Конкуренція (лат. concurere — зіштовхуюсь) як економічна кате-горія — боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція — об'єктивний економічний закон роз-винутого товарного виробництва, дія якого для товарови-робників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розши-рення масштабів виробництва, прискорення НТП, впро-вадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Дія інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарсь-кого механізму.

На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу
виробництва (початок XVI — кінець XIX ст.) панувала
вільна конкуренція між власниками невеликих підпри-
ємств, які виробляли товари на невідомий ринок, у фор-
мі внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції. Вільна
конкуренція зумовила розвиток концентрації та централі-
зації виробництва і капіталу й на певному етапі (остання
третина XIX ст.) спричинила виникнення монополій.

На сучасному етапі конкуренція ведеться насамперед

між гігантськими об'єднаннями, всередині них, а також між підприємствами немонополістичного сектора еконо-міки та різних форм власності. її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується зі сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого на міжгалузевий, з на-ціонального на інтернаціональний рівні.

Методи конкурентної боротьби — передусім поліп-шення якості товарів і послуг, швидке оновлення асорти-менту продукції, дизайну, надання гарантій і післяпро-дажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати то-що. Водночас використовуються й такі «мирні» методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таєм-них угод про єдину політику.

Як складова частина господарського механізму, кон-куренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому ра-зі вона відбувається між самими виробниками, спожива-чами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між виробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зво-ротний механізм існує за конкуренції покупців. У ре-зультаті конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.

У ході еволюції економічної системи змінюється і конкуренція. Так, на нижчій стадії капіталізму, як ми вже згадували, панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний до-ступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За цих умов процес ціноутворення здійснюється внаслідок вільної (без будь-яких обмежень) і стихійної взаємодії по-питу, пропозиції та цін, що означає саморегулювання економічної системи. Товаровиробники орієнтуються на задоволення потреб споживачів, ідеальною моделлю у цій схемі є ситуація, коли споживач завжди має рацію, пов-ністю виключається його дискримінація, що означає своєрідний диктат споживача над продавцем.

За вільної конкуренції жодна з фірм не може вплива-ти на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам в су-часних умовах відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. На тривалому