Рінш.оп. = (Пінш.реал. + Пнереал.оп.)/( Дінш.реал. + Днереал.оп) , (1.23)

Представляє безперечний інтерес порівняти значення коефіцієнтів рентабельності інших операцій і рентабельності основної діяльності і визначити, які напрями діяльності більш прибуткові для підприємства.

Методичний підхід до розрахунку індексу ділової активності

Індекс ділової активності( Ід.а. )характеризує ефективність підприємництва по основній діяльності підприємства за період у сфері управління оборотним капіталом. Розраховується за допомогою множення значень за аналізований період оборотності оборотного капіталу (без урахування короткострокових інвестицій) на рентабельність основної діяльності.

Ід.а. = Коб.обор.акт * Росн.д. , (1.24)

Значення цього коефіцієнта в динаміці відображають зростання або зниження ділової активності підприємства в підприємницькій (основний) діяльності.

Підвищення ефективності діяльності підприємства здійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Збільшення числа обертів можливе шляхом скорочення періоду виробництва або скорочення періоду обігу.

Скорочення періоду обігу потребує більш ефективного і раціонального використання ресурсів, прискорення обороту документів і розрахунків.

Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тим менший обсяг їх потрібен для здійснення операційної діяльності і тим ефективніше діяльність підприємства. [10; с.124]

Методика оцінки ділової активності у зовнішньому економічному середовищі

Ділова активність включає всі сфери діяльності підприємства, тому аналіз управління діловою активністю підприємства включає і активність підприємства у зовнішньому економічному середовищі.

Зобразимо графічно основні критерії оцінки зовнішньої активності підприємства.

Рисунок 1.2 – Показники зовнішньої ділової активності [8;с.137]

Сегмент ринку

Сегментування ринку — розподіл споживачів на групи — сегменти, — які відрізняються відносною однорідністю попиту, смаків, уподобань або реакцією на ті чи інші види маркетингової діяльності.

Сегмент ринку –сукупність споживачів, які мають високу однорідність ринкової поведінки і потребують власного комплексу маркетингу.

Зазначимо, що сегментування є вимушеною формою пристосування фірми до вимог ринку, на якому вона діє.

Кінцева мета сегментування цільового ринку — вибір сегмента (або сегментів) спо-живачів, на задоволення потреб якого буде зорієнтована діяльність фірми. Напрямами сегментування, крім сегментування ринку за групами споживачів, може бути також сегментування за параметрами товару (наприклад, розподіл ринку на това-ри; товари, що пропонуються на ринку за високими, середніми, низькими цінами), а також сегментування ринку за основними конкурентами.

Процедура сегментування ринку починається з вибору факторів (ознак, змінних) сегментування. Закономірно, що фактори ринків споживчих товарів і товарів виробничого призначення відрізняються.

Сегментування споживчого ринку за групами споживачів виконують на основі:

1 географічних:

2 демографічних;

3 психографічних факторів (відповідно до стилю життя споживачів і характе-ристик особистості);

4 факторів поведінки споживачів.

Як правило, при сегментуванні використовується не один, а кілька факторів.

Залежно від цілей і завдань дослідження використовують різні методи сегментування:

1 метод побудови сітки сегментування;

2 метод групувань;

3 метод багатомірного статистичного аналізу.

Метод побудови сітки сегментування застосовується для виділення базових ринків і використовується на рівні макросегментування. При цьому беруться до уваги три змінні — функції (або вигоди, які шукають споживачі), технології та споживачі. У результаті аналізу визначають перелік стратегічно важливих сегментів.

Метод групувань передбачає послідовну розбивку сукупності об'єктів на кілька підгруп за найбільш важливими ознаками.

Метод багатомірного статистичного аналізу полягає в одночасній багатомірній (автоматичній) класифікації об'єктів за кількома ознаками.

Вибору цільових сегментів передує їх оцінювання, яке здійснюється у двох напрямах:

оцінювання привабливості сегмента;

оцінювання можливостей фірми конкурувати в цьому сегменті.

Для оцінювання привабливості сегмента використовують такі критерії:

ринкові фактори (розмір сегмента, темпи його зростання, цінова чутливість, бар'єри входу і виходу із сегмента);

конкурентні фактори (характер конкуренції, можливість появи нових конку-рентів, наявність сегментів, які поки що не обслуговуються конкурентами);

політичні, соціальні фактори та проблеми захисту довкілля, які має врахову-вати фірма, орієнтуючись на задоволення потреб певного сегмента.[11;с.362]

Конкурентна позиція на ринку

Конкурентна позиція на ринку визначає конкурентну активність підприємства, а тому досліджувати даний показник слід за допомогою матриці конкуренції.

Матриця конкуренції

М.Портер у 1975—1980 рр., у період уповільнення зростання та стагнації в багатьох галузях промисловості, розробив концепцію конкурентної стратегії. Матриця конкуренції зображена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Матриця конкуренції

Стратегічна ціль | Конкурентні переваги

Неповторність послуг з погляду клієнта | Переваги у собівартості

Уся галузь | Диференціювання | Цінове лідерство

Один сегмент ринку | Концентрація | Концентрація на сегменті

Згідно з побудованою М.Портером матрицею конкуренції для того, щоб випередити конкурентів, підприємству слід обрати одну з трьох стратегій:

1 стратегія лідерства за витратами;

2 стратегія диференціації;

3 стратегія концентрованого маркетингу.

Стратегія лідерства за витратами передбачає концентрацію зусиль на скороченні витрат завдяки доступу до дешевої сировини, скороченню витрат на дослідження, сервіс, рекламу, відмови від прямих поставок (за невеликих обсягів замовлень).

Стратегія диференціації передбачає виготовлення фірмою товарів, які відріз-няються з позиції покупця від товарів конкурентів. Ця стратегія також має певні переваги і ризики. Переваги — в тому, що чутливість споживачів до цін на товари, які відрізняються від інших, нижча. Прихильність споживачів є захистом перед товарами-замінниками, з одного боку, і створює вхідні бар'єри для потенційних конкурентів, з іншого.

Стратегія концентрованого маркетингу (концентрація на сегменті) передбачає концентрацію зусиль на одному або кількох сегментах і досягнення в цих сегментах лідерства. Основний ризик концентрації в тому, що суттєва різниця в цінах на товари спеціалізованих та інших підприємств, які діють на ринку, може виявитися з позиції споживачів занадто великою порівняно з перевагами виготовлених ними товарів.[11;с.638]

Позиція робіт на ринку

Метод Бостонської консультативної групи (матриця ріст-питома вага)

Найбільш простим і поширеним методом розробки стратегії підприємства у загальному вигляді є метод, запропонований Бостонською консультативною групою (БКГ). Основні показники, що формують матрицю, — темп зростання і