Спеціальні соціальні бюджети мають менше третини опитаних компаній. Причому ця цифра формується в основному за рахунок великих компаній, серед котрих відсоток таких, що мають соціальні бюджети, становить 84,6. До того ж великі компанії, на відміну від середніх і малих, за останні три роки збільшили витрати на соціальні програми.

Високий рівень поінформованості про СВБ, поширеність соціальних програм, особливо внутрішніх, спрямованих на своїх працівників, позитивне ставлення до перспектив участі бізнесу в розв’язанні соціальних проблем вказують на те, що український підприємець — не аутсайдер для суспільства й бере на себе частину турбот зі створення суспільної інфраструктури. Крок у відповідь — за суспільством і державою: саме вони покликані розробити механізми й інститути підтримки виниклої соціальної течії в бізнесі. Актуальним для України залишається заклик генерального секретаря ООН Кофі Аннана: «Давайте спробуємо поєднати потужність ринкових механізмів із впливом загальних ідеалів. Давайте спробуємо примирити творчі сили приватного підприємництва з нуждами знедолених і потребами майбутніх поколінь».[13;с.16]

Таким чином, зовнішня активність підприємства є не менш важливою від його внутрішньої активності, оскільки вона охоплює ряд факторів які є надзвичайно важливими для ефективної діяльності підприємства.

Отже, ділова активність — доволі широке поняття й охоплює майже всі аспекти ро-боти підприємства. Ділову активність можна розглядати в широкому аспекті, тоб-то як економічну ділову активність, і у вузькому — як фінансову ділову активність. У цьому розділі розглянуто ділову активність у двох аспектах, але перевагу нада-но фінансовій діловій активності.

Огляд літератури з методичних підходів щодо оцінки ділової активності приво-дить до висновку: хоча над дослідженням цієї проблеми працюють багато авторів, єдиної методики оцінки ділової активності підприємств України поки що нема.

На основі ретельного аналізу існуючих у літературі підходів нами обгрунто-вано методику оцінки ділової активності підприємства, яка передбачає сукуп-ність кількісних показників і алгоритми їх обчислення. А також проаналізовано методику оцінки ділової активності у зовнішньому економічному середовищі.

Зовнішня активність підприємства є не менш важливою від його внутрішньої активності, оскільки вона охоплює ряд факторів які є надзвичайно важливими для ефективної діяльності підприємства.

2 Аналіз управління діловою активністю на ДП “Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою “

2.1 Загальна характеристика ДП “Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою “

Своєю історією Державне підприємство “Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою “ сягає у далекий 1961 рік.Саме тоді відповідно до наказу Міністерства сільського господарства УРСР на виконання постанови ЦК КП та Ради Міністрів України було створено Республіканський проектний інститут із землекористування “Укрземпроект”. У тому ж році влітку, на базі відділів землевпорядкування і сівозмін обласних управлінь сільського господарства були організовані обласні землевпорядні експедиції, які з 1 жовтня 1969 року перетворились на обласні філіали та Київське відділення інституту “Укрземпроект”.Організація такого інституту та обласних відділень обумовлена необхідністю проведення єдиної науково-технічної політики при виконанні землевпорядних робіт. Вони спямовувались на раціональне використання й охорону земельного фонду та відповідне нормативно-методичне і технічне забезпечення землевпорядного проектування.З метою прискорення наукових розробок з проблем землекористування та охорони земель, впровадження їх у виробництво, наказом Держагропрому України від 23 липня 1989 року інститут ”Укрземпроект” було перетворено на Український науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут із землеустрою (УкрНДІземпроект). А вже за рік цей заклад і його 24 філіали включили до мережі наукових установ Української академії аграрних наук. У1992 році інститут УкрНДІземпроект перейменовано в Інститут землеустрою УААН.

На підставі Указу Президента України від 17 лютого 2003 року №134/2003 “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок , нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 травня 2003 року №284-р “Про передачу Інституту землеустрою та його філіалів до сфери управління Державного Комітету України “. Наказом Держкомзему України від 16 червня цього року Івано-Франківському філіалу дано незалежність. Того ж дня він отримав статус Державного підприємства “Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”. Нині – це єдина в області державна науково дослідна установа з проблем землеустрою, земельного кадастру та охорони земель, яка застосовує у роботі новітнє обладнання і широко впроваджує наукові розробки в практику земельних відносин.

За роки своєї діяльності івано-франківці разом із колегами у столиці та інших областях виконали значний обсяг науково-дослідних, проектно-вишукувальних, земельнооціночних і розвідувальних робіт. Серед найбільш важливих у попередні роки, є Генеральна схема використання земельних ресурсів України на 1976-1990 роки, обласні схеми використання земель, районні схеми землевпорядкування, схеми рекультивації порушених земель, робочі проекти організації вирощування сільськогосподарських культур, поекти встановлення водоохоронних зон і прибережних смуг та організацій шляхової мережі у сільськогосподарських районах.