поліпшувати структуру грошової маси;—

розширювати сферу застосування безготівкових розрахунків;—

забезпечувати зростання обсягів валютних ре-зервів центрального банку (НБУ);—

забезпечувати економічно обґрунтуванні! рівень обмінного курсу національної грошової одиниці (гривні).

Теоретичною основою здійснення грошово-кредитної політики є кейнсіанська та монетаристська концепції, які по-різному визначають її дієвість, та механізми впливу на макроекономічну ситуацію

За кейнсіанською та монетаристською концепція-ми центральною проблемою грошової політики є мані-пулювання грошовою пропозицією (Ms) з метою впли-ву на найважливіші макроекономічні параметри.

Визначення пропозиції грошей

Згідно з кейнсіанською концепцією грошової по-літики:—

грошова політика менш впливова, ніж бюджет-но-податкова;—

зміна грошової пропозиції (Ms) може впливати на сукупні витрати (AD) опосередковано через зміну ставки процента (i);—

існують певні обмеження впливу грошової про-позиції (Ms) на ставку процента (i), а ставки процента — на рівень інвестицій (I).—

коливання грошової пропозиції (Ms) змінює став-ку процента (i), яка визначає рівень інвестування, а інве-стиції (І) як елемент сукупних витрат впливають на су-купний попит (AD) і рівноважний обсяг виробництва (Y).

Відповідно до монетаристської концепції грошо-вої політики:—

зростання грошової маси (Ms) призводить до зро-стання темпів інфляції (P);—

зміна грошової пропозиції (Ms) безпосередньо впливає на сукупні витрати (AD), бо за основу береть-ся рівняння обміну MV=PY;—

маніпулюючи грошовою масою, не можна впли-нути на ставку процента;—

головним засобом пожвавлення економіки має бути не стимулювання зростаючою грошовою пропо-зицією, а структурні зміни економіки, розширення ви-робничих можливостей.

Здійснення грошово-кредитної політики потребує пев-них засобів та інструментів впливу на економіку.

Інструменти грошово-кредитної політики

1. За характером впливу на економіку:—

стимулювання кре-дитної емісії (кредитна експансія);

стримування кредит-ної емісії (кредитна ре-стрикція).

2. За формою впливу:—

адміністративні (пря-мі ) інструменти (дирек-тиви, інструкції та інше, мета яких вплив на діяль-ність кредитних установ);

ринкові (непрямі) ін-струменти (способи впли-ву центрального банку на грошову пропозицію (Ms) шляхом формування пев-них умов на грошовому ринку та ринку капіталів).

3. За характером параметрів—

кількісні інструменти (впливають на стан кредитних можливостей комерційних банків);

якісні інструменти (пряме регулювання вартості банківських кредитів).

4. За строками впливу—

короткострокові інстру-менти, за допомогою яких досягаються проміжні цілі грошово-кредитної політики;

довгострокові інстру-менти (діють від одного ро-ку і більше з метою фінан-сової стабілізації та сприян-ня довгостроковому еконо-мічному зростанню).

Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя запроваджується центральним банком.

Розділ ІІ. АНАЛІЗ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ ТА ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ.

2.1. Центральний Банк України та комерційні банки, їх основні функції і здійснювані операції.

Основні функції Національного банку України:

1) емісія готівки та організація грошового обігу;

2) функція "банку банків";

3) функція "банкіра уряду";

4) здійснення грошово-кредитної політики;

5) здійснення валютного регулювання;

6) забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

7) забезпечення безперебійної роботи платіжної си-стеми;

8) представлення інтересів України у взаєминах з центральними банками інших держав та міжнародни-ми фінансовими установами.

1. Центральному банку належить виключне право введення в обіг (емісії) банкнот і монет. НБУ розроб-ляє дизайн грошових знаків, встановлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Він встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезен-ня, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для комерційних банків, підприємств та організацій.

2. Функція "банку банків" означає:—

ЦБ є кредитором останньої інстанції для комер-ційних банків;—

здійснення кредитування (рефінансування) ко-мерційних банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кре-дитів, проведення операцій РЕПО (продаж спекулятивних цінних па-перів за курсом дня продажу за умови їх викупу через пев-ний строк за вищим курсом).

3. Функція "банкіра уряду" полягає:—

в збереженні коштів державного бюджету та по-забюджетних фондів;—

здійсненні розрахункового обслуговування цен-тральних органів влади;—

веденні рахунків Державного казначейства;—

участі в обслуговуванні державного боргу шля-хом розміщення державних цінних паперів, їх пога-шенні та виплаті процентів за борг;—

фінансовому консультуванні уряду.

4. НБУ взаємодіє з Кабінетом Міністрів, проводить із ним консультації з питань грошово-кредитної та за-гальнодержавної економічної політики, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної гро-шової одиниці. Водночас НБУ забороняється надавати прямі кредити уряду як у національній, так і в іноземній валюті та фінансувати дефіцит державного бюджету.

НБУ не відповідає за зобов'язання органів держав-ної влади, а останні не відповідають за зобов'язання НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Нерозподілені прибутки НБУ перераховуються Міністерству фінансів України, які використовуються для фінансування потреб держави.

НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалеж-но від органів державної влади. Він підзвітний Пре-зиденту та Верховній Раді України, які наділені повно-важеннями призначення та звільнення Голови НБУ та формування Ради НБУ.

Голова НБУ інформує Президента і Верховну Раду про діяльність Національного банку та стан грошово-кредитного ринку держави.

Рада НБУ щорічно розробляє відповідно до програ-ми соціально-економічного розвитку країни основні засади грошово-кредитної політики, подає їх на розгляд Верховній Раді та здійснює контроль за їх реалізацією.

5. Як орган валютного регулювання і контролю НБУ:—

видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;—

визначає структуру валютного ринку країни;—

здійснює організацію торгівлі валютними цінно-стями;—

видає ліцензії на здійснення операцій з валют-ними цінностями;—

здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

6. Забезпечення стабільності національної грошової одиниці здійснюється шляхом:—

проведення дисконтної та девізної політики;—

запровадження (у разі необхідності) валютних обмежень;—

формування золотовалютних резервів;—

управління резервами тощо.

7. Забезпечення безперебійної роботи платіжної системи здійснюється шляхом:—

встановлення правил, форм і стандартів розра-хунків банків та інших юридичних і фізичних осіб;—

створення та впровадження системи електрон-них платежів (СЕП);—

організації та регламентації міжбанківських роз-рахунків через СЕП;—

здійснення нагляду за платіжною системою;—

реалізації програми розвитку національної си-стеми масових електронних платежів.

Для того, щоб НБУ міг виконувати визначені зако-нодавством функції, він повинен здійснювати відповідні операції.

Операції, які здійснює НБУ:—

відкриття та ведення рахунків комерційних бан-ків, Державного казначейства та міжнародних органі-зацій;—

емісія власних цінних паперів;—

купівля-продаж державних цінних паперів на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу;—

купівля та продаж іноземної валюти на фінан-сових