банк не обслуговує безпосередньо господарюючих суб’єктів, можливості його впливу на економічні процеси та грошовий обіг значною мірою зумовлюються взаємодією з комерційними банками, депозитно-позичкові операції яких є головним джерелом емісії та визначають обсяг і структуру грошової маси. Тому механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насамперед вплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи такого впливу поділяються на загальні та селективні (вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок в цілому, а селективні дозволяють регулювати окремі види кредитної діяльності комерційних банків.
До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики належать:
1) політика облікової ставки;
2) операції на відкритому ринку;
3) зміна норм обов’язкових резервів.
Політика облікової ставки ????? ????? ???????? ?? ????????, ??? ??????????? ???? ????? ??????????? ??????, ?? ??????? ?? ?? ????????? ??????????? ???????? ????????.
Комерційні банки при необхідності можуть отримувати кредити центрального банку в процесі рефінансування ?????? ?????????? ???????? ??? ??? ??????? ?????? ???????. ??????????? ???? ?????? ???????? ?????? ??????? ??? ???? ???????-????????? ????????, ??? ????????? ??????????? ? ????? ??????.
При проведенні політики “дорогих грошей” центральний банк має на меті подорожчання процесу рефінансування кредитних установ, а тому піднімає облікову ставку. Це ускладнює для комерційних банків можливість отримати позику в центральному банку і одночасно підвищує ціну кредитів, що надаються комерційними банками. В результаті скорочуються кредитні вкладення в економіку і, відповідно, гальмується зростання виробництва.
При політиці “дешевих грошей” метою центрального банку є полегшення доступу комерційних банків до рефінансування шляхом переобліку векселів, у зв’язку з чим облікова ставка знижується. Це у свою чергу стимулює розширення кредитних операцій банків, що сприяє прискоренню темпів економічного росту .
Таблиця 3. Зміна облікової ставки НБУ протягом 1996-2003 рр.
Показники | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Облікова ставка НБУ (середньозва-жена за рік), % | 62,3 | 24,6 | 61,6 | 50,0 | 30,6 | 19,7 | 9,5 | 7
Індекс споживчих цін, % до попереднього року | 139,7 | 110,1 | 120,0 | 119,2 | 125,8 | 106,1 | 99,4 | 108,8
Темпи зростання грошової маси , % до попереднього року | 135 | 134 | 125 | 141 | 145 | 142 | 142 | 102
Зміна реального ВВП, % до попереднього року | -10,0 | -3,0 | -1,9 | -0,2 | 5,9 | 9,2 | 5,2 | 9,3
Рівень облікової ставки впливає не лише на грошовий ринок, а й на ринок капіталів, оскільки підвищення ставок центрального банку зумовлює зниження попиту на цінні папери і відповідно їх ринкової вартості, а пониження ставок спричиняє зворотні процеси. Крім того, підвищення ставки сприяє притоку в країну іноземних капіталів, що призводить до зростання обмінного курсу національної валюти.
Зміна офіційної облікової ставки є також свого роду орієнтиром для комерційних банків, що означає перехід центрального банку до нової грошово-кредитної політики і стимулює банки вносити корективи у процентні ставки за власними кредитами. У той же час даний метод грошово-кредитної політики є недостатньо ефективним, оскільки охоплює лише ті комерційні банки, які мають потребу в кредитах центрального банку. Тому зміна облікової ставки частіше застосовується центральним банком у поєднанні з іншими методами грошово-кредитного регулювання.
Операції на відкритому ринку ????????? ? ??????? ??? ??????? ??????????? ?????? ?????? ??????? ? ????? ?????? ?? ??????? ??????????? ??????. ????вними видами цінних паперів, з якими проводяться операції на відкритому ринку, є: казначейські векселі, безпроцентні казначейські зобов’язання, облігації державних позик уряду і місцевих органів влади, облігації окремих приватних компаній, допущені до біржової торгівлі, а також деякі інші першокласні короткострокові цінні папери. Найбільш часто центральні банки використовують державні боргові зобов’язання.
Проводячи рестрикційну кредитну політику, центральний банк продає на ринку цінні папери, списуючи відповідні суми з резервних або кореспондентських рахунків комерційних банків, що купують ці папери. При цьому скорочується обсяг ресурсів, які банки можуть використовувати для кредитування економіки, що відображається на величині грошової маси. Експансіоністська грошово-кредитна політика, навпаки, передбачає купівлю центральним банком цінних паперів у комерційних банків, що збільшує обсяг їхніх ресурсів та стимулює розширення кредитних операцій Даний метод грошово-кредитного регулювання вперше почав застосовуватись у 20-х рр. в США, а в 30-х рр. і в Англії, що було зумовлено високим рівнем розвитку ринку цінних паперів у цих країнах. На сьогодні у промислово розвинутих країнах операції на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом стимулювання скорочення або розширення кредитних вкладень в економіку, оскільки обсяги операцій можуть змінюватись практично щоденно відповідно до напряму політики центрального банку.
Ефективні операції на відкритому ринку неможливі при відсутності у комерційних банків економічної зацікавленості у придбанні державних цінних паперів. Для створення цієї зацікавленості рівень доходу за ними не повинен бути нижчим за дохідність основних банківських операцій, пов’язаних насамперед з кредитуванням господарюючих суб’єктів. ? ??’язку з цим центральний банк повинен запропонувати вигідні для комерційних банків проценти за цінними паперами, які він продає, а за безпроцентними цінними паперами ?????? ?????? ????? ??? ?????? ?? ??????? ?? ??????????? ????????. ?????????? ?????????? ??????? ????? ? ??? ??????? ???????????? ??????? ?????? ??????? ???????????? ?????. ?????????? ????????, ??????????? ???? ???? ????????? ????, ?? ?????????? ????? ??н скуповує будь-який обсяг цінних паперів, що пропонуються на ринку, або скуповувати певну кількість цінних паперів даного типу незалежно від курсу пропозиції.
Купівля-продаж центральним банком цінних паперів у значній мірі впливає на
