Додаток до завдання

Вихідні дані:

показник | Фабрика №1

Базовий рік | Розрах. рік

Обсяг виробництва продукції, тис.грн. | 5400 | 5990

Виробіток продукції на одного працівника, грн. | 8000 | -

Структура персоналу, % до підсумку:

- виробничі робітники | 48 | -

- допоміжні робітники | 41 | -

- спеціалісти, службовці та інші категорії | 11 | -

Збільшення чисельності допоміжних робітників та інших категорій персоналу, % | - | 5

Вартість купованих виробів і напівфабрикатів, тис.грн. | 780 | 900

Трудомісткість річного випуску продукції, тис. нормо-год. | 208 | 252

Спираючись на вихідні показники, зазначені в таблиці, зробити розрахунки щодо впливу збільшення обсягу і зміни структури виробництва на підвищення продуктивності праці.

Розрахувати:

чисельність працівників загальну та без основних виробничих робітників у базисному році;

відносний приріст обсягу виробництва продукції у розрахунковому році;

відносне зменшення чисельності працівників внаслідок збільшення обсягу виробництва;

вихідна чисельність персоналу для розрахункового року;

відсоток підвищення продуктивності праці;

обсяг виробництва без вартості купованих виробів і напівфабрикатів у базовому та розрахунковому роках;

питому трудомісткість у порівнюваних роках;

відсоток зміни трудомісткості;

відсоток зміни продуктивності праці за рахунок зміни трудомісткості.

ЗМІСТ

ВСТУП

I. Теоретична частина

1.Продуктивність праці персоналу.

1.1.Сутність та методи вимірювання продуктивності праці.

1.2.Показники рівня продуктивності праці.

2.Резерви і фактори росту продуктивноті праці.

3.Розрахунок впливу різних факторів на рівень продуктивності праці.

4.Управління процесом зростання продуктивності праці,

4.1.Наукова організація праці.

4.2.Мотивація трудової діяльності.

5.Динаміка і резерви підвищення продуктивності праці на підпрмємстві народного господарства України в сучасних умовах.

II.Розрахункова частина.

1.Вихідні показники розрахунку впливу збільшення обсягу та зміни структури виробництва на підвищення продуктивносьі праці.

ІІІ. Графічна частина.

Обсяги виробництва продукції за роками.

Чисельність працівників за роками.

Трудомісткість річного випуску продукції за роками.

Відносна величина підвищення продуктивності праці.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В економічній літературі термін “економіка”характеризувати як “мистецтво ведення домашнього господарства”.

Економіка-це вчення про те, як виробляються і розподіляються всі необхідні товари та послуги,або як наші обмежені виробничі ресурси використовуються для задоволення людських потреб і бажань.Зіншого боку,економіка-це вчення про те,як змусити краще працювати систему виробництва та розподілу,тобто це економічна політика.

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки-підприємства.Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція та надаються необхідні послуги.

В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство,яке найбільш розумно й компетентно визначить потреби ринку,створить і організує виробництво продукції,яка користується попитом,а також забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Економіка підприємства-це сукупність економічних процесів,які здійснюються на підприємстві при використанні ресурсів для задоволення матеріальних потреб у відповідності до матеріальних можливостей учасників господарської діяльності.

Економіка підприємства як наука і учбовий курс є системою знань про закони,закономірності і правила використання на підприємстві певних,суворо обмежених,ресурсів для випуску корисної продукції(робіт,послуг) і розподілу її серед споживачів.

1.Продуктивність праці персоналу.

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги). Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи тих підприємств або їхніх підрозділів, від мети розрахунків та базується на методичних особливостях. Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом).

Натуральні показники виробітку найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть бути застосовані лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів (наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосування цих показників. Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Переважно їх використовують на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію, та за наявності значних обсягів незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних та грошових одиницях. Найуніверсальнішими, а тому й найпоширенішими, є вартісні показники виробітку. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються. Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці (особливо її динаміки) за вартісними показниками слід ураховувати вплив на її рівень передовсім цінового фактора.

Класифікація чинників. Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм ефективнішого використання трудового потенціалу підприємства (організації) потребують класифікації чинників її динаміки. З огляду на можливості впливу на діяльність підприємства (організації) всі чинники зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи — зовнішні та внутрішні. До групи зовнішніх чинників належать ті, що об'єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства (тобто чинники загальнодержавні та загальноекономічні — законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктури! зрушення в суспільстві; природні ресурси), а до внутрішніх — ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія; персонал, організація виробництва й праці, система мотивації тощо). Проте зовнішні чинники теж мають для підприємства неабиякий господарський інтерес. Урахувавши їх, можна ґрунтовніше мотивувати відповідні управлінські рішення, які дають змогу виробити стратегію щодо продуктивності праці на тривалий період. Окрім наведеної