глобальної (системної) класифікації, у практиці господарювання для аналітичних цілей та укрупнених розрахунків можуть використовуватися й інші інтегровані групування факторів зростання продуктивності праці на підприємствах. За одним з можливих таких групувань усі чинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об'єднати в такі групи: матеріально-технічні (удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо); організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо); економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо); соціальні (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо); природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).Де Тр-трудомісткість на одиницю продукції.
Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки виробництва та способу визначення обсягів виробничої продукції.Розрізняють натуральний,трудовий і вартісний (грошовий) методи.
Сутність натурального методу полягає в тому,що обсяг виробленої продукції і прдуктивності праці розраховуються в натуральних одиницях(штуках,тонах,метрах тощо).
Цей метод має широке застосування всередені підприємства:на робочих місцях,на окремих дільницях тих галузей,які виробляють однорідну продукцію(електроенергетика,видобувні галузі промисловості).
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях,у бригадах,на вироничих дільниціх і в цехах,де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах.За науково обгрунтованими і на певний період незмінними нормами цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці.Разом із тим трудові показники потребують досконалої нормативної бази, а в умовах динамічного зовнішнього середовища цього досягти складно.
Найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний( грошовий),який грунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції(валова,товарна,реалізована та чиста продукція).
Перевага цього методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі,так і економіки в цілому.Зогляду на вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку.
Вартісний метод вимірювання продуктивності праці має і певні недоліки. Вони полягають у тому,що рівень виробітку більшою мірою зумовлений затратами минулої праці,ніж затратами живої праці.На величину виробітку і його динаміку побічний вплив мають зміни асортименту продукції,її матеріаловмісткість і трудомісткість, зміни обсягу поставок, обсягу незавершеного виробництва,відмінності й динаміка цін на продукцію
1.2.Показники рівня продуктивності праці.
Аналіз діяльності підприємства поширюється на досить широке коле показників, які розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних або відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються факторами. Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом взаємодії дуже великої кількості факторів.
Для вивчення їх дій та впливу на показники, що піддаються аналізу, їх необхідно певним чином класифікувати.
Принципи класифікації факторів у фінансово-господарському аналізі аналогічні тим, які лежать в основі класифікації аналітичних задач. За своїм змістом усі фактори, які вивчаються у фінансово-економічному аналізі, можна розділити на:
- виробничо-економічні;
- соціально-економічні.
Перші виражають умови, які забезпечують підприємницьку діяльність з точки зору організації виробничого процесу раціонального використання ресурсів, залучених підприємством для своєї діяльності.
Так показник рентабельності роботи підприємства визначається такими факторами, як структура вкладення капіталу в активи, інтенсивність використання виробничих запасів, продуктивність праці робітників, рівень технології виробництва.
Соціально-економічні фактори – це рушійна сила підвищення ефективності роботи підприємства, які закладені у самих учасниках виробництва.
Прибуток підприємства, його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі на ринку значною мірою залежить від того як воно спромоглося розпорядитися своїм капіталом за весь попередній період, який аналізується. Йдеться про створення спеціальних умов, накопичення і впровадження високоефективних знарядь праці, прогресивної технології, про рівень автоматизації і механізації виробництва, організації і управління ними. Тому пошук резервів подальшого зростання ефективності роботи підприємства має базуватися на оцінці показників, що характеризують ці сторони діяльності підприємства.
Велике аналітичне значення мають різні показники структури основних засобів. Насамперед аналізуються розподіл основного підприємства на виробничі і невиробничі основні засоби. Всі основні засоби підприємств за характером участі у виробничому процесі і функціонування у невиробничій сфері поділяються на 4 амортизаційні групи.
В Україні офіційна статистична звітність про використання трудових ресурсів складається з таких звітів “Звіт з праці”(щорічний та щомісячний), “Звіт про діяльність підприємства, організації” (річний), “Звіт з використання робочого часу” (щоквартальний, щомісячний), “Звіт про стан заборгованості із заробітної плати” (річний звіт), “Чисельність кадрів”, “Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за робу в несправних умовах”.
Починати аналіз доцільно з характеристики динаміки чисельності працюючих на підприємстві за останні 2-3 роки. Такий аналіз дає змогу оціни як підприємство вписується в ринкові умови господарювання, наскільки успішно воно витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції і на ринку трудових ресурсів.
Цікаву інформацію для характеристики трудових ресурсів підприємства являють собою рахунки, які описують динаміку рівня кваліфікації робітників. Таку характеристику можна одержати, визначивши середній тарифний розряд робітників як середньозважену за кількістю робітників кожного розряду величину.
Зростання або зменшення цього показника за ряд років характеризуватиме стан виробничо-технічного навчання і системи підвищення кваліфікації на підприємстві. Ефективне використання трудових ресурсів передбачає розробку заходів спрямованих на забезпечення сталого складу працівників. При аналізі цієї сторони використання трудових ресурсів розраховують декілька показників, які характеризують за категоріями працівників, плинність кадрів, обороти з прийому та вибуття.
Коефіцієнт з обороту з прийому працівників визначається як відношення кількості працівників до середньоспискової чисельності.
На обсяг виробництва продукції підприємства впливає безліч факторів, пов’язаних з його організаційно-технічним рівнем, ефективність використання виробничого потенціалу, включаючи засоби праці і предмети праці, трудові ресурси.
Для виявлення реального резерву збільшення випуску продукції потрібно виходити з такого міркування. Усунення
