Постійність в отриманні податків означає, що вони повинні над-ходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а протягом усього бюджетного періоду в чітко встановлені строки згідно з чинним за-конодавством.

Стабільність означає, що надходження податків повинно визна-чатись високим рівнем гарантії того, що передбачені чинним законо-давством податки держава отримає у повному обсязі.

Рівномірність означає, що податки повинні розподілятися по те-риторії таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи як на державному, так і на місцевому рівні.

Регулююча функція. Її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками по-датків. Податки при цьому утворюють особливі механізми, які забез-печують баланс особистих і загальнодержавних інтересів.

Мета цієї функції — забезпечення неперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збіль-шенню коштів.

Виконання регулюючої функції передбачає:

1. Визначення системи оподаткування. Але система оподаткування повинна постійно пристосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які склались, запланованих реформ тощо. Тому важливе не тільки формування, а й удосконалення системи оподаткування, заміна існуючих податків, методики їх розрахунку, сплати тощо.

2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресив-ності, можливості отримання будь-яких пільг і загального змен-шення в межах чинного законодавства. За допомогою податко-вих пільг держава має змогу регулювати кон"юнктуру загально-державного ринку товарів і послуг. Встановлення податкових пільг дає можливість підприємству збільшити свої доходи, прибу-ток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізацію про-дукції. І навпаки, збільшення розмірів сплачених податків при-зводить до підвищення ціни та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки опо-даткування і диференціює їх відповідно до чинної системи та особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться залежно від виду підприємства та форми його власності, напряму діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або держави, а також від часу діяльності су-б'єкта оподаткування тощо.

Слід зазначити, що виконання цієї функції податків з подальшим розвитком ринкових відносин повинно бути гнучкішим (за умови, що загальна система оподаткування залишається незмінною). Так, від виконання регулюючої функції залежить розвиток підприємства, зацікавленість у розширенні обсягів діяльності. Податок на прибуток визначає ту його частину, яка залишається в розпорядженні підприє-мства. Якщо податок на прибуток занадто великий, це зменшує заці-кавленість підприємства в його отриманні, і воно намагається прихо-вати прибуток і будь-якими засобами збільшити фонд оплати праці чи інші витрати або зменшити масштаби діяльності. При зменшенні податку на прибуток ця функція може впливати на ту частину, яка

підлягає капіталізації. Якщо з боку держави проводиться політика, спрямована на стимулювання капіталовкладень (наприклад, нада-ються пільги при інвестуванні у нові виробництва, придбанні облад-нання та прискоренні його амортизації), то більша частина прибут-ку використовується на ці цілі. Якщо держава зменшує або взагалі скасовує оподаткування дивідендів, то підприємство зацікавлене у збільшенні споживчої частини прибутку і підвищує розміри дивідендів на свої акції.

У межах виконання цієї функції виділяють два її напрями: стиму-люючий та стримуючий.

Сутність стимулюючого напряму полягає в наданні податкових пільг або звільненні від сплати податків взагалі.

Стримуючий напрям застосовується, коли держава бажає захисти-ти власного виробника. Для цього встановлюються додаткові подат-ки чи підвищуються митні тарифи або вже діючі податки (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби тощо). У результаті зростає ціна виробу, і він стає неконкурентоспроможним.

Як надання пільг, так і різні стримуючі важелі застосовуються неза-лежно від виду підприємства, галузі виробництва чи обслуговування.

В Україні особливого значення набуває третя функція податків — соціальна. Її виконання суттєво впливає на добробут громадян та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма вер-ствами населення.

Податки відповідають на запитання "для чого?". А в цьому разі на перший план виходить запитання "для кого?". Податки встанов-люються для утримання державних структур і для забезпечення вико-нання ними функцій управління, оборони, соціальної, економічної та ін. Вони не мають ні елементів конкретного цільового обміну, ні кон-кретного призначення. Так. при відрахуванні коштів на обов'язкове пенсійне страхування платник знає, що, коли він досягне пенсійного віку, вони підуть на виплату пенсій. Це стосується і обов'язкових пла-тежів на страхування на випадок безробіття, виплат в інноваційний фонд та інших відрахувань та платежів. Коли сплачується податок (наприклад, на прибуток, прибутковий податок з громадян, податок на додану вартість тощо), то платник не знає, на що будуть витрачені ці кошти: на освіту, охорону здоров'я, на утримання збройних сил тощо. Ці кошти акумулюються в державному бюджеті, а потім роз-поділяються Верховною Радою України при його затвердженні. Тому податок — це не тільки юридична, а й економічна категорія. При стягненні та отриманні податку відбувається перерозподіл час-тини засобів власності усього суспільства. Отже, податки виступа-ють і як форма перерозподілу національного доходу. Інші обов'яз-кові платежі та відрахування, внески до державного бюджету є по-датками тільки за формою, а не за суттю.

Оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою. У класичному вигляді вони були сформовані ще А. Смітом і залишаються актуальними до цього часу.

Основними принципами оподаткування є:

1) принцип законності – всі податки і збори повинні відображатись в законах України;

принцип обовязковості – примусовий характер сплати податків;

3) принцип соціальної справедливості - всі громадяни повинні сплачувати податки, але у відповідності з власними доходами;

4) принцип повноти сплати – всі податки і збори повинні бути сплачені у повному обсязі;

5) принцип своєчасності – всі податки і збори повинні бути сплачені у відповідний термін до відповідного бюджету.

Податкова політика — це діяльність держави