Основна мета державної податкової політики полягає в органі-зації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов'язаних із виконанням нею своїх функцій. При розробці податкової

політики на макроекономічному рівні по-трібно враховувати функції, які виконують податки.

Головною функцією є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при ви-конанні фіскальної функції — повнота збору податків згідно зі стро-ками, визначеними чинним законодавством. У деяких випадках з метою розвитку якогось напряму діяльності (приміром, підтримки інвестування деяких видів діяльності для прискорення розвитку галузі в цілому, агропромислового сектору держави тощо), тимчасової під-тримки виробництва деяких товарів та виробів (наприклад, вітчиз-няних лікарських препаратів — інсуліну) або вітчизняного виробни-ка продовольчих товарів держава може надати податковий кредит або встановити інші строки сплати податків. Якщо ці акції прово-дяться на підставі економічно обгрунтованих розрахунків, то в майбутньому це дозволить отримати економічний ефект і збільшити над-ходження податків до бюджету.

Сутність іншої функції, розподільчої, полягає у встановленії справедливості при стягненні податків. Тобто погрібно підходити до платників податків з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів у цілому. При визначенні регіональної податкової політики особливої уваги потребує структура виробництва регіону, найбільша питома вага виготовлення певної продукції з точки зору розмірів сплати податків. Наприклад найбільші податки повинні сплачувати ті регіони, де монопольно виробляться високоприбуткова продукція (горілчане та тютюнове ви-робництво) і найменші — де випускаються товари першої необхід-ності або продовольчі. Розвиток промислового виробництва також сприяє збільшенню загальної суми отриманих податків у цілому по регіону (наприклад, у промислових регіонах — Східна Україна — більше, ніж у сільськогосподарських регіонах — Південна та Західна Україна). Особливе значення мають рівні зайнятості населення та се-редньоподушного доходу. Причому тут виділяються два аспекти: з одного боку, збільшення податків з доходів, з другого — зростання обсягів реалізації товарів і сплата податків з ціни виробу. Та при виконанні цієї функції потрібна гнучка політика у визначенні розмірів податків, що стягуються до бюджету з різних платників.

Зміст соціальної функції полягає в тому, що повинна змінюватись структура сплати податкових та інших обов'язкових платежів, особ-ливо між тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тою, що залишається в місцевому. Але для цього необхідно чітке визначення загальних витрат держави, їх структури та шляхів економії (при виконанні функцій держави в повному обсязі). З урахуванням особливостей розвитку економіки регіону або освоєння нових територій та залучення для цього інвестиційних коштів держава може створювати вільні економічні зони, тобто території, на яких діють найспри-ятливіші для розвитку підприємництва умови.

З урахуванням особливостей фінансової політики та наявності великої кількості джерел наповнення державного бюджету державну податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому зна-ченнях.

У широкому сенсі сутність державної податкової політики полягає у формуванні державного бюджету за рахунок різних джерел, які можна поділити на два блоки:*

безпосередньо податки з юридичних і фізичних осіб;*

використання інших джерел, до яких належать внутрішні дер-жавні позики. Вони можуть бути в різних формах, головним чи-ном у вигляді випуску цінних паперів, підписування на позики тощо. Сутність державної внутрішньої позики полягає в тому, що держава тимчасово бере у населення (іноді й у підприємств) кош-ти і зобов'язується їх повернути з відсотками за користування. Але в будь-якому разі ці кошти повертають населенню з держав-ного бюджету. Однак головним джерелом надходжень до бюдже-ту залишаються податки. Тому державні внутрішні позики мож-на визначити також як податки, сплата по яких з боку держави відстрочена у часі.

У вузькому значенні під державною податковою політикою розу-міють систему оподаткування, яка складається з системи податків об'єкта та суб'єкта оподаткування, ставок оподаткування, механізму їх сплати та вилучення, строків сплати тощо.

Виходячи із загальної фінансової політики держави, мети та зав-дань податкової політики визначаються головні принципи її органі-зації. До них належать:

1. Забезпечення реалізації головних напрямів державної фінансової політики на основі ефективного здійснення державної податкової політики, її напрямів та умов реалізації. Державна податкова політи-ка при досягненні кінцевого результату повинна мати теж саме спря-мування, що й державна фінансова політика.

2. Стабільність нормативно-правового забезпечення, яке регулює податкову систему держави, зменшення річних доповнень до законів. Підзаконні акти не повинні суперечити головним законам або ука-зам Президента.

3. Економічна зацікавленість. У сплаті податків повинні бути зацікавлені як платники (юридичні та фізичні особи), так і держава, яка має піклуватися про зростання добробуту населення, виконання в повному обсязі соціальних функцій та ін.

4. Соціальна справедливість як щодо юридичних осіб, так і щодо фізичних. Наприклад, ставки податків, тарифів або інших обов'язкових платежів повинні бути однакові для всіх платників.

5. Рівпонапруженість податкового тиску як щодо всіх платників податкових та інших обов'язкових платежів, так і в регіональному аспекті. Дотримання цього принципу пов'язане із суттєвим зменшенням пільг при встановленні податків різних видів.

6. Принцип вигідності для держави та платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку повинен отримати від суспільства таку частину благ або послуг, яка задовольняла б його уяву про їх вартість. Під загальним благом розуміють ті вигоди, які платник податку може отримати і які фінан-суються за рахунок бюджету. Відповідно до цього фінансування державного бюджету повинно проводитись за рахунок тих плат-ників, які