Показник еластичності системи доходів бюджету показує, як змінюється обсяг надходжень до бюджету залежно від зміни об-сягу валового внутрішнього продукту (або якогось іншого мак-роекономічного показника). Податкова система з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бю-джету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення, так й інтересам платників, адже в період кризи з падінням промислового виробництва ав-томатично зменшуються і вимоги на сплату податків, що не ве-де до збільшення податкового тягаря в ненайкращий для вироб-ників період.

Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має неоднозначне трактування. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного до-ходу, і через податкову політику держава втручається у відно-сини перерозподілу. Отже, згадана політика так чи інакше впливає на економічні процеси, незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним. Оскільки головним завдан-ням політики державних доходів є забезпечення достатнього обся-гу надходжень до бюджету, вплив, насамперед, податкової полі-тики на процеси відтворення має другорядне значення. До тих пір, доки доходи, які збирала держава, не становили значної пи-томої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив по-даткової політики на відтворюваний процес був незначним і не привертав уваги політиків та економістів. Але за подальшого зростання такої ваги виникає потреба стягувати необхідні кош-ти найбільш раціональним способом, тобто зводячи до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки. Надалі дискусії про те, як це зробити, переросли в обговорення того, чи повинна держава використовувати податкову політику в ролі активного регулятора відтворюваних процесів (тобто для досягнення інших цілей, крім фіскальних). Обговорення цієї проблеми про-довжується і дотепер.

З погляду проблем соціальної справедливості платниками податків мають виступати всі члени суспільства, котрі отриму-ють доходи. Прямі й непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є ставлення до останніх як до регресивних у соціальному плані. Стягнення за високими став-ками непрямих податків на предмети не першої необхідності, споживачами яких є сім'ї з досить високим рівнем доходів, де-що пом'якшує проблему соціальної справедливості, але не ви-рішує її. Переваги прямих податків у розв'язанні цієї проблеми зумовлені тим, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з до-ходами, які отримують фізичні та юридичні особи. Суперечки точаться навколо питань необхідності прогресивного оподатку-вання високих доходів, оскільки з погляду соціальної справед-ливості особи, котрі мають високий рівень доходів, можуть сплачувати до бюджету більшу у відносному розумінні їхню час-тину, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але за досить високої прогресії в оподаткуванні виникають негативні наслідки, такі, як втрата платниками сти-мулів до більш інтенсивної праці й зацікавленість в ухиленні від сплати податків.

Проявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі й формується відповідними державами структурами, виступає податкова система країни.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система — це сукупність податків і податкових плате-жів, які законодавчо закріпленні в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, податкова система — це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і дер-жавних цільових фондів; принципів, форм і методів їх становлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Слід зауважити, що встановлення й скасування податків і збо-рів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Ра-дою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» та інших законів України про оподаткування. При цьому Верховна Рада Автономної Респуб-ліки Крим, сільські, селищні і міські ради можуть установлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Ставки, механізм справляння податків і зборів, за винятком особливих видів мита й збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися інши-ми законами України крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування анти-демпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, вжитих відпо-відно до законів України. Зміни і доповнення до закону «Про сис-тему оподаткування», інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів, механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподатку-вання не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджет-ного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ста-вок податків, зборів або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції і ство-рення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької дія-льності або фізичним особам.

Основними принципами побудови системи оподаткування є:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологіч-ного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товарови-робника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткуван-ня прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

3) обов'язковість — впровадження норм щодо сплати по-датків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний пері-од, та