На мою думку, досить велику роль відіграла Програма Першого Всеукраїнського перепису населення, адже нею передбачалося отримання інформації щодо чисельності та складу домогосподарств. Під час попередніх переписів населення замість поняття “домогосподарство” використовувалося поняття “сім’я”. Перехід від “сім’ї ” до “домогосподарства” здійснений для можливості міжнародних зіставлень за демографічними та соціально-економічними показниками.

У свою чергу, домогосподарства поділялися на два типи: індивідуальні та колективні. Згідно з рекомендаціями ООН для переписів населення, поняття “індивідуальне домогосподарство” ґрунтується на побутовому укладі, в рамках якого окремі особи або їх групи забезпечують себе всім необхідним для життя, у першу чергу – харчуванням. Індивідуальні домогосподарства можуть складатися з однієї або кількох осіб, що проживають сумісно, об’єднують повністю або частково свої доходи й ведуть спільне господарство. На відміну від сім’ї, відносні спорідненості або свояцтва між членами одного індивідуального домогосподарства не обов’язкові. Останні можуть об’єднувати, крім родичів, ще й прислугу, пожильців та інших неродичів. Особи, об’єднані в індивідуальні домогосподарства, можуть проживати в одно - або багатоквартирних будинках, у житловому приміщенні або його частині, службових квартирах у будівлях установ, номерах у готелях, палатках у таборах або взагалі не мати житла. Наприклад, до індивідуальних домогосподарств, згідно програми перепису, зараховувались і безпритульні; як окремі самостійні індивідуальні домогосподарства переписувалися особи, які у той час постійно проживали у гуртожитках, пансіонатах та інших подібних установах.

Колективні домогосподарства – в’язниці, казарми, дитячі будинки, будинки дитини, школи-інтернати для дітей-сиріт, будинки-інтернати для осіб похилого віку та інвалідів, лікарні для хронічно хворих, монастирі та інші подібні заклади, тобто спеціалізовані інституційні установи, що призначені для колективного проживання.

1.2 Функції домогосподарства. Його значення.

Узагальнюючи усе вищесказане, можна стверджувати що домогосподарства відіграють провідну роль у ринкових відносинах, впливають на економічний розвиток суспільства, є дуже важливою складовою приватного сектору країни. Які ж конкретні функції вони виконують? У чому проявляється їх значення? Спробуймо знайти відповіді на ці запитання.

Економіка працює завдяки домогосподарствам і заради домогосподарств. Саме вони є основними покупцями на ринку і водночас продавцями, але не готової продукції, а ресурсів, з яких виготовляються товари та послуги. Виходячи з цього, до основних функцій домогосподарств належать:

Задоволення господарсько-побутових та матеріальних, а також реалізація емоційних і соціально-психологічних потреб людини;

Відтворення населення, структури та якості трудових ресурсів( це домашнє виховання дітей, навчання у певних освітніх закладах, піклування про їх здоров’я – наслідком чого є соціалізація підростаючого покоління, тобто включення його до системи суспільних відносин);

Постачання ресурсів;

Споживання вироблених товарів та послуг;

Заощадження частини доходу.

Розглянемо детальніше функції постачання чинників виробництва, споживання і заощадження, адже вони мають досить велике економічне значення.

Найголовніший та найвагоміший ресурс, який надає домогосподарство державі є робоча сила. І неважливо, де працює людина: на підприємстві чи в установі, займається виробництвом власної продукції чи надає послуги – все одно вона тим чи іншим способом реалізує свою здатність до праці, приносить користь державі та отримує власний дохід. Якщо домогосподарство, з метою виробництва тих чи інших товарів, застосовує майно, що перебуває в його особистому розпорядженні, тоді домовласник забезпечує суспільство таким економічним ресурсом, як капітал. Проте, це ще не все: домогосподарство постачає й грошові ресурси, потрібні для організації суспільного виробництва. Це відбувається у разі купівлі облігацій, акцій великих промислових корпорацій та банків, а також при заощадженні грошей на ощадних рахунках.

Під час дослідження функції споживання домогосподарств, економічна наука застосовує певні абстракції, що дають можливість вивчити поведінку об'єкта дослідження в чистому вигляді:

Вважається, що домогосподарство виступає єдиним економічним суб'єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, воно ототожнюється з поняттям "індивід" (не береться до уваги його внутрішня структура).

Допускається, що домогосподарство отримує доходи за рахунок продажу факторів виробництва(тобто їхніх послуг), за їх використання або перерозподіл між членами суспільства, а витрачає їх цілком на споживання, не роблячи заощаджень.

Припускається, що домогосподарство може споживати всі споживчі блага, які виробляються на цей момент виробничим сектором. При цьому дані блага вважаються безкінечно подільними і наявна повна інформація про їх споживчі властивості.

Увага не приділяється таким діям домогосподарств, котрі можуть вплинути на його поточне споживання, а саме: збільшення або зменшення майна, взяття кредиту, вкладання частини доходів у запаси споживчого призначення.

Отже, домогосподарство завжди стоїть в умовах вибору - як слід розподілити наявні грошові доходи між різними благами, що задовольняють його потреби, яку структуру споживання обрати? Можливості вибору домогосподарств обмежені наступними факторами:

1) рівень і структура виробництва;

структура потреб цього домогосподарства і рівень насичення деяких з них (вважається, що досить швидко насичуються за нормальних умов потреби у базових продуктах харчування, тоді як духовні та соціальні потреби практично не знають межі насичення; також в міру задоволення фізичних потреб споживання переключається на потреби більш високого рівня);

рівень доходів домогосподарства, оскільки в умовах ринкової економіки переважна більшість економічних благ надається лише в обмін на гроші;

рівень цін, встановлений ринком, на який домогосподарство через те, що воно є лише одним з численної множини споживачів благ, впливати не може і приймає його таким, яким він є.

Сукупність наборів благ, доступних за