Зважаючи на це, для домогосподарства важливо знайти рішення наступної проблеми: як, при даній структурі і рівні потреб та доходів, знайти таку комбінацію споживчих благ, яка б максимально відповідала його потребам.

Домогосподарство здійснює заощадження власного доходу для задоволення своїх майбутніх потреб. Внаслідок цього йому належить надзвичайно важлива роль у системі ринку фінансових послуг. Воно є одним із його суб’єктів, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економічного зростання країни. Сфера фінансів домашніх господарств є складовою частиною фінансової системи країни. Цее грошові фонди, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності. Основною метою фінансів цієї сфери є формування дохідної частини загальносімейних бюджетів (бюджетів окремих громадян) і використання цих доходів на цілі поточного споживання і накопичення.

Заощадження населення – це та частина доходу сімейних господарств, що не йде на купівлю товарів і послуг, а також на сплату податків. При цьому кошти, призначені для накопичення, можуть бути інвестовані громадянами в різні види дохідних фінансових інструментів. Сфера фінансів домашніх господарств забезпечує надходження грошових коштів у загальнодержавний і регіональні (місцеві) бюджети у формі податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також інвестиції в різні цінні папери (інші фінансові активи), емітовані різними державними органами та окремими підприємствами.
Найбільш розповсюдженою формою заощаджень є використання частини доходу для створення накопичень у вигляді готівкових грошей чи вкладів в ощадних банках або для придбання цінних паперів. 

Таким чином, у цьому розділі я з’ясувала сутність поняття “домашнє господарство”, визначила його провідну роль як суб’єкта ринкових відносин, розкрила його економічне значення шляхом дослідження функцій, які воно виконує.

2 ДОХОДИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ

Для того, щоб домогосподарства могли успішно виконувати свої функції, а також завдання, поставлені перед ними, вони повинні одержувати відповідний обсяг доходів за рахунок певних джерел.

Доходи домогосподарств як політико-економічна категорія – це сума грошових фондів та матеріальних благ і послуг, отриманих у процесі виконання економічних функцій домогосподарствами і, передусім, сім’ями, з приводу отримання яких виникають відносини приватної власності у всіх сферах суспільного відтворення.

Грошові доходи домогосподарств складаються із суми грошових та натуральних (у грошовій оцінці) надходжень, одержаних членами домогосподарства у вигляді оплати праці (за виключенням прибуткового податку та обов’язкових відрахувань), доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів, надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукціїї особистого підсобного господарства та продуктів, отриманих у порядку самозаготівель, соціальних допомог, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів та інших осіб, а також інших грошових доходів.

Сукупні ресурси включають грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за винятком матеріальних затрат на її виробництво), у порядку самозаготівель, вартість грошової допомоги та подарованих родичами та іншими особами продуктів харчування, суму пільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива, суму безготівкових пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту та зв’язку, суму використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періоді позик, кредитів, боргів, узятих домогосподарством, а також повернених домогосподарству боргів.

Грошові кошти у своє розпорядження домогосподарства отримують за рахунок:

ресурсів, факторів виробництва, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву;

трансфертних платежів, тобто усіх виплат, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні виробничим витратам.

Отже, до основних видів доходів домогосподарств належать:

оплата праці членів сім’ї (заробітна плата);

доходи від власності (відсоток, дивіденд, орендні платежі, рента);

державні трансфертні платежі (стипендії, пенсії, допомога безробітним, допомога багатодітним сім’ям, послуги у сфері освіти, охорони здоров’я, витрати держави на збереження довкілля, покращення екологічного становища);

підприємницький дохід (його найчастіше отримують сім’ї капіталістів);

доходи з інших джерел.

Структура доходів населення залежить від наступних факторів:

структури суспільних відносин країни, рівня розвитку продуктивних сил. Вона є доволі різноманітною відповідно до джерел.

Саме тому, “сукупний дохід домогосподарства – це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел” [ 6, с.156].

Цей дохід не повинен бути нижчим від прожиткового мінімуму, тобто нижчим ніж вартість набору товарів та послуг, розрахована за нормами і нормативами споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Прожитковий мінімум застосовують для встановлення мінімального рівня доходів сімей, мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат та пільг. Ще одним показником, який потрібно враховувати для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найефективніших шляхів його підвищення, є оптимальний споживчий бюджет. Під оптимальним споживчим бюджетом К.Т. Кривенко розуміє вартість набору життєвих засобів, розрахованих за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей.

Однак важливим є не лише визначення джерел доходів домогосподарств, а й дослідження їх розподілу між собою. Це має досить важливе значення, оскільки розподіл доходів дає змогу отримати уявлення про рівень життя населення, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи.

Кожен тип суспільства має властиві йому принципи розподілу доходів. Це може бути розподіл за працею, капіталом, власністю чи факторами виробництва. У змішаній економіці всі ці форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою, а їх удосконалення сприяє підвищенню суспільного добробуту.

Виділяють два підходи до проблеми розподілу доходів