Отже, у даному розділі я дослідила проблему формування та розподілу доходів домогосподарств, порівняла їх структуру в межах України та Івано-Франківської області.

3 ВИТРАТИ НА СПОЖИВАННЯ. ЗАОЩАДЖЕННЯ

ДОМОГОСПОДАРСТВ

Витрати домогосподарств як політекономічна категорія – це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у процесі виконання ними економічних функцій, з приводу витрачання яких між членами сім’ї, сім’єю в цілому, з одного боку, різними гілками державної влади, фінансово-кредитними інститутами та іншими суб’єктами з другого боку, формуються відносини приватної та наприватних типів власності в окремих сферах суспільного відтворення.

Сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також вартості спожитих домогосподарством і подарованих ним родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель, суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в міжміському транспорті та дотацій на путівки в санаторно-курортні заклади.

Домогосподарство має ряд особливостей, які визначають його поведінку як споживача:

воно виступає єдиним економічним суб’єктом та реалізує власні потреби, як єдине ціле;

допустимим є те, що домогосподарство, отримуючи доходи від продажу послуг факторів виробництва, витрачає їх повністю (після сплати податків) на споживання і заощадження;

вважають, що домашнє господарство може споживати усі споживчі блага, які на даний момент виробляються. Ці блага уявляються нескінченно подільними і є повна інформація про їх споживчі властивості.

До грошових витрат домогосподарств включають:

витрати на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів;

витрати на оплату послуг;

витрати, пов’язані з веденям особистого підсобного господарства;

грошову допомогу родичам та іншим особам;

витрати на купівлю нерухомості, на будівництво, на придбання акцій, сертифікатів;

вклади до банківських установ, аліменти;

обов’язкові податки (крім прибуткового), збори, внески та ін.

Існують різні класифікації споживчих витрат, наприклад, їх часто поділяють на товари та послуги.

У свою чергу, міністерство торгівлі США виділяє наступні групи споживчих витрат:

- витрати на придбання товарів довгострокового користування (телевізори, автомобілі, ком’ютери, холодильники тощо);

- витрати на придбання товарів короткострокового користування (одяг, продукти харчування);

- витрати на послуги (установи освіти, культури та ін.)

Домогосподарство ставиться в умови економічного вибору: йому потрібно так розподілити свої доходи між різними благами, що задовольняють його потреби, щоб отримати набір максимальної корисності.

Варто зазначити, що поведінка домогосподарства на ринку визначається як збіг його бажань та можливостей.

Нехай бажання описується так званою кривою байдужості: лінією, яка відображає набори товарів однакової корисності.

А можливість представлена так званою бюджетною лінією, що відображає різні комбінації продуктів Х та Y, які можуть бути придбані домашнім господарством за певного обсягу доходу за незмінними цінами товарів.

Тоді величина оптимального набору товарів знаходиться в точці дотику бюджетної лінії з кривою байдужості – т. R (рис.3.1).

X0 X

Рис.3.1 Рівновага споживача

Крім того, при купівлі одного товару Х домогосподарство розподіляє свій дохід І між витратами на придбання певної кількості цього товару Х-Х1 за ціною Рх і витратами на решту товарів: І = Х * Рх = С. Тоді дохід домашнього господарства складається з двох доданків: І = Х * Рх + С , а бюджетна лінія має вигляд, поданий на рис.3.2.

X1 X

(І / Рх)

Рис.3.2 Вплив змін цін товару Х на

розміщення бюджетної лінії

т. А – величина доходу І, яка не витрачається придбання ніяких товарів;

т. Б0 – кількість товару Х, яку споживач може придбати за весь свій дохід І,

тобто коли не буде купувати інших товарів.

Лінія АБ0 містить точки з координатами ( Х1 ; С), де Х1 – кількість товару Х, яку споживач купує, а С – частина доходу для придбання решти товарів.

Якщо ціна товару Х зменшується, бюджетна лінія набуває вигляду АБ1, якщо ж ціна товару Х зростає – вигляду АБ2.

На рис. 3.3 видно, що величина оптимальної кількості товару Х визначається точками дотику бюджетних ліній до кривих байдужості. Зниження ціни товару Х дає змогу домогосподарству купити більшу його кількість, причому загальний ефект від зниження ціни ( Х1 – Х0) складається з ефекту доходу та ефекту заміщення.

Х0 X1

(І / Рх)

Рис.3.3 Вплив зменшення ціни товару

на поведінку споживача

“Витрати домогосподарств на споживання благ та послуг обумовлюються спеціальною функцією споживання, середньою та граничною схильністю до споживання, їх впливом на обсяг виробництва ВВП завдяки так званому мультиплікативному ефекту” [5, 133].

Витрати домашніх господарств на споживання пов’язані з попитом, а також з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок, максимізація корисності [2, 198].

1. ЕФЕКТ ДОХОДУ - означає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів. Тобто, якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються, і вони купують менше товарів.

І навпаки, за зниження цін реальні доходи зростатимуть.

2. ЕФЕКТ ЗАМІЩЕННЯ (ЗАМІНИ) - полягає у тому, що коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити даний товар іншим, щоб отримати бажане за найнижчу ціну. Домогосподарства діють аналогічно підприємствам, які при зростанні ціни на певний фактор виробництва змушені замінювати дорогі фактори більш дешевими. Таким чином вони купують задоволення за менші витрати.

3. СПОЖИВЧИЙ НАДЛИШОК. Існує певний розрив між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства, або споживчим надлишком. Дана вигода виникає внаслідок того, що споживач отримує більше