4.МАКСИМІЗАЦІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ. Домашнє господарство є споживачем і тому воно намагається максимізувати свою корисність або величину задоволення, які є наслідком покупки споживчих товарів. Виходячи з цього, домогосподарство повинне так упорядкувати власне споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. У такій ситуації члени домашнього господарства матимуть максимальне задоволення від закупок товарів.

Кожен споживач на ринку користується наступним правилом максимального задоволення корисності:

Споживач зі сталим доходом за таких ринкових цін досягне максимального задоволення або корисності, якщо гранична корисність останньої гривні, витраченої на певний товар, є такою самою, як і гранична корисність останньої гривні, витраченої на будь-який інший товар.

На думку Куницького Р.Й., гранична корисність доходу – це середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача.

П. Самуельсон запропонував таку формулу:

Гранична корисність товару 1 Гранична корисність товару 2

Ціна 1 = Ціна 2 =

Гранична корисність товару 3 Гранична корисність

= Ціна 3 = гривня доходу .

Детальніше з’ясуємо , якими ж були середньомісячні сукупні витрати домогосподарств України у І півріччі 2007 року і яким чином вони розподілялися? Для цього використаємо дані, отримані Державним комітетом статистики, шляхом вибіркового обстеження умов життя домогосподарств:

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у І півріччі 2007р. склали 1582 грн., що на 13% більше, ніж у відповідному періоді 2006р.;

Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 1661 грн., сільське – 1405 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 608 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 654 грн., у сільських – 513 грн.;

Серед усіх сукупних витрат домогосподарств 91% становили споживчі витрати.

Найбільш вагомою статтею (54%) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування, тоді як у переважній більшості розвинених держав світу витрати на харчування становлять менше 25 % доходів сім’ї .

На купівлю непродовольчих товарів та оплату послуг домогосподарства направляли 34% усіх витрат.

Частка неспоживчих сукупних витрат не змінилася у порівнянні з 2006 роком - 9% усіх витрат домогосподарств.

У січні-червні 2007 року зросли реальні наявні доходи населення, що сприяло:

- підвищенню споживчих можливостей населення у забезпеченні належного рівня харчування (збільшилося споживання в домогосподарствах фруктів, ягід, горіхів та винограду на 20%, м’яса та м’ясопродуктів – на 11%, цукру – на 6% та молока і молочних продуктів – на 0,5%.
Залишилося на рівні I півріччя 2006р. споживання риби та рибопродуктів, яєць, олії та інших рослинних жирів, овочів і баштанних. Скоротилося споживання картоплі (на 7%), хліба і хлібних продуктів (на 4%) );

- підвищенню доступності для домогосподарств непродовольчих товарів (у січні–березні 2007р. обсяги продажу непродовольчих товарів зросли на третину, а обсяг реалізованих населенню послуг зріс на 10%).

Розглянемо величину сукупних витрат домогосподарств Івано-Франківської області та їх структуру у 2003-2005 роках (додатки Д , Е).

Спостерігаються наступні тенденції:

найбільшими за величиною, як і загалом по Україні, є витрати на продукти харчування (845,89 грн. у 2005р., що практично у 2 рази більше, ніж у 2003р.) ;

друге місце у структурі витрат посідають:

витрати на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у 2003-2004 рр.;

витрати на одяг і взуття у 2005р.

за цей період майже вдвічі зростають сукупні витрати домогосподарств (як споживчі, так і неспоживчі);

дуже повільно знижується питома вага споживчих витрат( з 92,7 % до 90,9 %) і відповідно зростає частка неспоживчих( з 7,3% до 9,1%).

У порівнянні з іншими областями західного регіону домогосподарства

нашої області мають найбільші сукупні витрати (дані подаються за 2005 рік у розрахунку на одне домогосподарство за місяць) :

Івано-Франківська обл. – 1418,11 грн.

Закарпатська обл. – 1364,09 грн.

Львівська обл. – 1325,75 грн.

Чернівецька обл. – 1258,54 грн.

Таким чином, необхідно вивчати сукупний попит, який формують витрати домогосподарств, оскільки саме він дає орієнтир підприємцям у тому, яка продукція користується попитом на ринку, а яка – ні. Маркетинг – наука про вивчення попиту, без знання методики якої не може обійтися жодне підприємство у будь-якій цивілізованій країні. Вивченням сукупного попиту повинна займатися і держава для того, щоб здійснювати ефективне регулювання економікою. Адже держава може стимулювати або звужувати попит, використовуючи різні інструменти, і за допомогою цього вирішувати проблеми безробіття, інфляції, стабілізації економічного зростання, забезпечення ефективної зайнятості.

Заощадження. Варто відмітити, що частина доходу, яка залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат не лише витрачається на споживання, але й зберігається, як заощадження. Тобто,

заощадження населення – це та частина доходу сімейних господарств, що не йде на купівлю товарів і послуг, а також на сплату податків.

К.Т.Кривенко виділяє дві групи причин збереження доходу домогосподарствами:

Захист доходів (прагнення забезпечити себе у разі виникнення

непередбачуваних обставин, бажання покращити

загалом фінансову забезпеченість своєї сім’ї тощо);

Спекуляція на біржі (зберігання частини доходу з метою витрачання

його на придбання цінних паперів, щоб у

майбутньому отримати прибуток від підвищення їх

номінальної вартості).

Домогосподарству належить надзвичайно важлива роль у системі ринку фінансових послуг. Воно є одним із його суб’єктів, тому що частина доходу, що не використовується домогосподарством упродовж поточного періоду, перетворюється на заощадження і може, за наявності відповідного фінансового механізму, стати потужним джерелом економічного зростання країни. Внаслідок цього сфера фінансів домашніх господарств є складовою частиною фінансової