ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………………………………….………..………..……..4

РОЗДІЛ I . Концептуальні засади зайнятості і безробіття.

1.1. Зайнятість,її визначення і теорії.…………………………….………………………………………….7

1.2.Безробіття як соціально – економічне явище. ……………………………………….………13

1.3. Ринок праці. ……………….………………………..………………………………………………………………21

РОЗДІЛ II. Аналіз динаміки зайнятості і безробіття в Україні .

2.1. Зайнятість і безробіття в Україні.……….……..……………………………………………………...27

2.2. Оцінка стану рівня зайнятості і безробіття Івано-Франківської області...29

2.3. Економічні діяльність держави в сфері регулювання зайнятості.……………. 34

РОЗДІЛ III. Державне регулювання зайнятості.

3.1 Державна політика та соціальний захист безробітних в Україні. Соціальні наслідки безробіття……………………………………………………………………………………………..……...37

3.2. Роль та значення служби зайнятості, її функціонування в Україні. Основні завдання державної служби зайнятості. ………………………………………………………………..41

Висновки …………………………………………………………………………………….…………………..………….46 Список використаної літератури ………………………………………………………………….…………48

Вступ

Однією з соціально - економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки України є формування національного ринку праці. Перехід від командно - адміністративної системи до ринкової супроводжується зростання рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо.

Проблеми зайнятості та безробіття населення на сучасному етапі ринкових перетворень набувають першорядного значення. Макроекономічна ситуація у країні негативно вплинула на стан ринку праці, активізувала вивільнення робочої сили, збільшила її плинність. Зростаюче напруження у сфері зайнятості має тенденцію до подальшого загострення і спонукає до необхідності здійснення конкретних заходів щодо працевлаштування незайнятого населення.

Актуальність даної теми полягає в тому, що економічне зростання створює передумови для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Однак об'єктивні нерівномірності виходу з кризи окремих галузей і підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці, різнонаправленість розвитку окремих його сегментів. У поєднанні з прорахунками політики ринку праці це спричинило низку проблем. Ключовою проблемою залишається досягнення суспільно прийнятного рівня, структури, диференціації доходів від трудової діяльності, передусім заробітної плати. Низький рівень трудових доходів та їх невиправдана диференціація неминуче призводять до кризи мотивації трудової діяльності, наслідком якої стає низька трудова активність, неповне використання трудового потенціалу, зниження ролі праці та її повне чи часткове виключення з основних життєвих цінностей.

В Україні існують величезні можливості для підвищення рівня зайнятості – розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури.

Головною умовою формування та ефективного функціонування національного ринку праці є пришвидшення економічних реформ в Україні. Ефективна структурна перебудова національної економіки через реструктуризацію збиткових підприємств, відмову від практики м'яких бюджетних обмежень, реальне застосування інституту банкрутства дала б змогу підвищувати мобільність робочої сили, продуктивність праці та заробітну плату. Ці заходи в поєднанні з розвитком перспективних галузей економіки, малого та середнього бізнесу сприяли б зменшенню прихованого безробіття, працевлаштуванню вивільненої надлишкової робочої сили на новостворених робочих місцях зі стабільною виплатою заробітної плати. Такі заходи не допускали б надмірного зростання безробіття і не індукували б застійного безробіття.

Метою роботи є вивчення теоретичних і методологічних аспектів зайнятості та безробіття, висвітлення державного регулювання зайнятості в Україні.

Безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде показано далі, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою.

Йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не лише низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності.

Трудові відносини постійно ускладнюються. Відбувається трансформація відносин, заснованих на протиставленні роботодавця та найманого робітника, на відокремленні виконавської праці від управлінської, у відносини, що ґрунтуються на спільному прийнятті відповідальності за розвиток справ на підприємстві, партнерстві, конструктивному співробітництві.

Для виконання мети були поставлені наступні завдання:

- Дослідити суть зайнятості і безробіття в Україні та розвиток ринку зайнятості;

- Визначити суть економічної діяльності держави в сфері зайнятості. З’ясувати який є соціальний захист безробітних в Україні.

- Дослідити роль та значення служби зайнятості, її функціонування в Україні. Дослідити оцінку стану рівня зайнятості і безробіття на прикладі Івано-Франківської області.

РОЗДІЛ I . КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАЙНЯТОСТІ І БЕЗРОБІТТЯ.

1.1. Зайнятість,її визначення і теорії.

Збалансований рівноважний економічний ріст економіки – це оптимальний варіант розвитку, коли всі елементи господарської системи працюють збалансовано. В разі відхилення від рівноважного росту в економіці наростають конфліктні ситуації – незлагоджені дії, хаотичні рухи ресурсів, що призводить до зниження економічної ефективності і внаслідок цього – до зниження ділової активності. Держава впадає в період економічної кризи, коли валовий національний продукт перестає рости і може відбуватися скорочення виробництва. Наростання економічної нестабільності заглиблює спад виробництва, внаслідок чого зростає безробіття. Воно пов`язане з погіршенням рівня життя і самих безробітних, і працюючих, оскільки надлишок робочої сили призводить до зниження вартості праці. Зниження життєвого рівня населення веде до зниження споживчого попиту, зниження рівня заощаджень, що також веде до скорочення частини виробництва.

Проте спеціалісти не ставлять перед країною завдання забезпечення повної зайнятості, оскільки вважається, що певний рівень безробіття є корисним для економічного росту.

У відповідності з міжнародними стандартами, розроблені Міжнародною організацією праці все населення можна поділити на три категорії (рис. 1.1):

Рис. 1. Розподіл населення за категоріями у відповідності за міжнародними стандартами

зайняті – особи, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпуску. До цієї категорії належить і ті, хто зайняті неповний