не мало змоги призвичаїтися до нових умов праці. У державі змінилися пріоритетні сфери виробництва: якщо за радянських часів найбільше уваги приділялося розвитку важкої промисловості та оборонної галузі, то за ринкової економіки пріоритетним стало виробництво товарів та послуг загального споживання. Падіння "залізної завіси" зробило український ринок відкритим для напливу іноземної продукції, виготовленої за допомогою більш прогресивних технологій. Щоб витримати конкуренцію на вітчизняному ринку, українські виробники почали переймати провідні західні технології виробництва та форми управління підприємствами. Відповідно змінилася структура попиту на робочу силу. Робітники повинні були мати необхідні знання та досвід, однак за такий короткий період часу досягти цього для пересічного робітника просто неможливо. Старі виробництва припиняли своє існування, а вимогам нових кваліфікація робітників не відповідала. Як результат, в Україні почалося стрімке зростання фрикційного та структурного безробіття, що загалом не притаманне більшості розвинених країн світу.
Щодо загального економічного спаду, то стрімке падіння рівня життя у країні, викликане інфляцією, знижує купівельну спроможність населення, а отже спричинює зменшення попиту на ті чи інші товари. За часів економічної кризи виробники змушені вдаватися до скорочення штату щоб зменшити витрати, таким чином сприяючи зростанню циклічного безробіття.
Реформування системи освіти в свою чергу також призвело до збільшення рівня безробіття. Надання освіти, яка б відповідала новим вимогам ринкової економіки, є однією із найважливіших умов подолання структурного безробіття. Виховання спеціалістів з відповідною кваліфікацією є необхідним для нормального функціонування підприємств "нового" типу, тобто тих, що використовують прогресивні технології виробництва. Однак, в Україні на початку трансформації не вистачало викладачів з відповідним рівнем знань та освіти, а система навчання, як така, застаріла і не відповідала світовому рівню. Крім того, значно зменшилася кількість учбових закладів, які надавали освіту безкоштовно. Приватні учбові заклади почали надавати освіту більш наближену до світового рівня, однак виникла нова проблема - не всі потенційні студенти могли дозволити собі сплачувати значні кошти за навчання. Через це молодь стала однією з соціальних груп, що складають армію безробітних.
2.2. Оцінка стану рівня зайнятості і безробіття Івано-Франківської області
Рівень і структура зайнятості населення залежить від ряду факторів. Структура господарського комплексу є одним із визначальних чинників, але і вона водночас сама оцінюється показниками зайнятості. Вплив даного чинника слід розглядати на основі історичного підходу.
Сучасна Івано-Франківська область була заселена здавна. Населення займалось рільництвом, вирощуванням худоби і птиці, значна кількість людей була зайнята на солеварнях. У гірській місцевості помітна доля населення була зайнята у лісопереробній галузі. Інтенсивно розвивались різноманітні ремесла: гончарство, кушнірство, ткацтво, виготовлення різноманітних предметів з дерева тощо, які згодом поклали початок розвитку промисловості.
Великі промислові підприємства почали функціонувати у другій половині XIX – на початку XX ст. Але сучасна структура господарського комплексу була сформована у другій половині XX ст., коли інтенсивно створювалися нові та реконструювалися старі підприємства. Однак навіть у радянські часи підприємства області не працювали на повну потужність, тому в області завжди був надлишок робочої сили. Для населення Івано-Франківської області уже декілька десятиріч є звичними сезонні міграції на заробітки у Росію, інші області України, а нині також і до європейських країн.
Рівень освіти, поряд з іншими показниками визначає якість працересурсного потенціалу. Вищий освітній рівень зайнятого населення призводить до зростання продуктивності праці, дозволяє модернізувати діяльність із меншими витратами на підготовку кадрів. Загалом структура професійної освіти регіону повинна відповідати потребам господарського комплексу, а частка людей із вищою освітою засвідчувати рівень інтелектуального потенціалу, реалізація якого сприятиме технологічному, економічному та культурному прогресу.
Створенню нових робочих місць, а, отже, зменшенню безробіття, сприяють капіталовкладення та іноземні інвестиції. За останні роки їх обсяг був значний в порівнянні з минулими їх показниками.
У 2008 р. загальний обсяг інвестицій в основний капітал області становив 1 млрд 130 млн грн., а прямих іноземних інвестицій – 96 млн дол. США. Галузевий розподіл прямих іноземних інвестицій показує реальні економічні можливості регіону, виявляє перспективні сфери зайнятості населення, а, отже, дає можливість прогнозувати напрямки професійної підготовки та перекваліфікації трудових ресурсів. В Івано-Франківській області 77,1 % загального обсягу інвестицій вкладені у промисловість, у тому числі 22,7 % - у гірничодобувну, 15,5 % - деревообробну, 8 % - харчову галузь. Традиційно привабливою є торгівля, яка концентрує понад 16 % загального обсягу іноземних інвестицій.
Івано-Франківська область відзначається низьким рівнем економічної активності населення - 60,3 % від загальної кількості населення у віці 15-70 років (або 626,5 тис. осіб у 2008 р.). За кількістю економічно-активного населення область займає п‘ятнадцяте місце в Україні, тоді як за кількістю населення - тринадцяте. Серед економічно-активного населення області переважну більшість (96 %) становлять особи працездатного віку, решта - це зайняте населення пенсійного віку. 30 % економічно-активного населення становлять особи у віці 35-44 років. Частка молодих (20-29 років) у структурі економічно-активного населення становить 25,1 %, причому серед жіночого - 24,1 %, а серед чоловіків - 26,1 %. Важливим якісним параметром, що характеризує економічно-активне населення, є його освітній рівень. Івано-Франківська область відзначається високою часткою людей з вищою освітою у загальній кількості економічно-активного населення – 21,2 %. Жіноче населення області є більш освіченим – 22,9 % з повною вищою та 29,1 % з базовою вищою освітою. Серед економічно-активних чоловіків ці значення нижчі – 19,6 % та 17 % відповідно. У зв‘язку із сформованою господарською структурою Івано- Франківщини та відповідними потребами