Дані відділу статистики, моніторингу та прогнозування обласного центру зайнятості :

Заходи соціального захисту населення Івано-Франківської області за січень-березень 2009 року

Чисельність незайнятого населення, яке звернулося за соціальними послугами в службу зайнятості області протягом січня-березня 2009 року становила 42420 осіб, що на 44 особи менше, ніж за відповідний період минулого року.

Протягом січня-березня 2009 року службою зайнятості області працевлаштовано 5074 особи. Рівень працевлаштування незайнятих громадян склав 12,0% проти 24,5% за січень-березень 2008 року.Кількість зареєстрованих безробітних станом на 01.04.2009 року становила 29713 осіб, що на 4593 особи більше, ніж станом на 01.04.2008 року.

Рівень зареєстрованого безробіття в області склав 3,68% проти 3,05% станом на 01.04.2008 року. Найвищий рівень безробіття зафіксовано у Городенківському районі – 9,21%, Верховинському районі – 8,44%, Рогатинському районі – 6,07%, найнижчий рівень безробіття зафіксовано у м.Івано-Франківську – 1,95%, м.Коломиї та Коломийському районі – 2,17%, Снятинському районі – 2,92%, Тисменицькому районі – 2,93%.

У громадських роботах протягом звітного періоду взяли участь 760 осіб, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації проходили 1011 осіб, в області створено 6095 нових робочих місць.

Табл.2.3 Рівень зареєстрованого безробіття по містах і районах

|

1996 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008

Область | 1,5 | 5,7 | 4,8 | 4,7 | 4,2 | 4,3 | 4,1 | 3,5

м. Івано-Франківськ | 0,9 | 5,5 | 4,3 | 2,8 | 2,1 | 2,0 | 1,5 | 1,1

м. Болехів | 3,5 | 7,2 | 6,5 | 7,0 | 7,3 | 7,6 | 7,1 | 5,1

м. Яремче | 2,2 | 10,1 | 10,4 | 16,0 | 13,2 | 12,5 | 8,8 | 8,2

райони

Богородчанський | 1,4 | 6,5 | 6,7 | 6,4 | 4,1 | 4,2 | 3,5 | 3,7

Верховинський | 1,2 | 6,4 | 6,9 | 9,8 | 6,6 | 8,6 | 9,5 | 9,8

Галицький | 4,8 | 5,5 | 4,6 | 3,6 | 3,7 | 3,6 | 3,5 | 3,2

Городенківський | 1,1 | 4,7 | 5,2 | 7,6 | 8,3 | 10,1 | 9,8 | 9,6

Долинський | 2,3 | 8,3 | 8,4 | 7,2 | 6,6 | 7,8 | 7,0 | 5,1

Калуський | 1,1 | 5,7 | 4,6 | 3,9 | 5,3 | 4,3 | 4,8 | 3,5

Коломийський | 0,4 | 2,6 | 2,8 | 2,2 | 2,1 | 2,2 | 4,3 | 1,7

Косівський | 1,6 | 6,1 | 4,9 | 5,6 | 5,4 | 4,8 | 2,3 | 4,6

Надвірнянський | 1,4 | 4,1 | 3,8 | 3,8 | 3,4 | 3,8 | 3,9 | 3,2

Рогатинський | 2,5 | 7,0 | 5,3 | 7,4 | 6,3 | 7,3 | 6,5 | 5,7

Рожнятівський | 3,6 | 6,1 | 6,5 | 6,8 | 4,8 | 5,4 | 5,2 | 4,4

Снятинський | 0,1 | 2,6 | 2,2 | 2,7 | 2,4 | 3,0 | 3,1 | 2,8

Тисменицький | 1,4 | 10,2 | 6,7 | 5,8 | 4,5 | 4,4 | 3,8 | 3,5

Тлумацький | 1,2 | 5,7 | 4,5 | 5,5 | 5,3 | 5,4 | 6,1 | 6,0

2.3 Економічна діяльність держави в сфері регулювання зайнятості

Держава постійно маневрує між двома найважливішими параметрами економіки — рівнем зайнятості та рівнем цін. Мета такого маневрування полягає у досягненні динамічної рівноваги цих показників. Однак, як свідчить досвід розвинених країн світу, досягнення такої рівноваги є нереальним, і у більшості держав правлячі кола обрали тактику боротьби з інфляцією як найважливіше завдання своєї політики. Справа у тому що соціальне - економічна політика, яка проводилась у післявоєнні роки у розвинутих країнах, враховувала взаємозалежність заробітної плати та рівня зайнятості. Тоді серед економістів та політиків домінувала точка зору що соціальне небезпечним є зростання безробіття і зниження заробітків, тому штучно підтримувався високий рівень зайнятості навіть у період економічних спадів і криз, тобто сукупна заробітна плата не знижувалась, а неухильно зростала. Таке "накачування" грошей у господарство не могло не спровокувати інфляцію, тобто збільшення сукупної грошової маси в обігу і зниження купівельної спроможності грошової одиниці. Надання різноманітних пільг та грошової допомоги безробітним мають свою зворотну сторону: соціальні програми підтримки верств населення особливо вразливих за умов розвитку ринкових відносин сприяють зростанню інфляції. Такі програми, що приймаються у той час, коли умови ринку ще не створені, а економіка перебуває у глибокій економічній та структурній кризі, лише прискорюють знецінення грошей і падіння життєвого рівня населення. Коли зростають державні витрати, не тільки збільшується кількість грошей у обігу, але також із часом зростає бюджетний дефіцит, оскільки значні бюджетні кошти використовуються на надання допомоги безробітним. Щоб "покрити" надмірні бюджетні витрати, держава має неухильно підвищувати податки, ,а зростання податкового тягаря знову ж таки змушує виробників зменшувати витрати шляхом скорочення штату. Знову події розгортаються за тим самим сценарієм - створюється новий цикл безробіття. Таким чином, надання прямої державної допомоги безробітним не є кращим шляхом вирішення проблеми. Крім того, існує також соціальне - психологічна проблема пов'язана із наданням грошової допомоги та різноманітних пільг безробітним.