Досвід деяких європейських держав свідчить що за умов інтенсивної державної підтримки отримання статусу безробітного стає вигідною справою, оскільки держава на протязі певного часу фактично утримує за свій рахунок звільнених громадян.
І все ж держава, має відігравати провідну роль у розв'язанні проблеми безробіття. Боротьба з інфляцією має значний вплив на рівень зайнятості населення, адже циклічне безробіття прямо пропорційне рівню інфляції. Крім того, держава має сприяти перекваліфікації робітників, наданню відповідної освіти та досвіду робітникам, залученню міжнародних організацій до виховання потенційних робочих кадрів. Деякі з цих функцій досить успішно виконуються державними організаціями в Україні. До того ж держава несе безпосередню відповідальність за створення нормальної інфраструктури для функціонування підприємств. Такі заходи як підтримка малого підприємництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, заохочення розвитку приватного підприємництва сприятимуть покращенню економічного клімату у державі, а отже призведуть до створення нових робочих місць.
В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи управління державою ринку праці мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:
Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.
Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.
Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.
Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.
Інвестиційні фонди міністерств і відомств.
Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.
Варто врахувати, що перехід до ринкової економіки України буде здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що раніш почали цей процес.
Тому для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення.
Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення.
РОЗДІЛ III. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ .
3.1 Державна політика та соціальний захист безробітних в Україні. Соціальні наслідки безробіття
Вплив діяльності Державної служби зайнятості на зайнятість населення. Застосування поняття “ Зайнятість населення ” регламентується відповідними законодавчими актами:
Розділ 1 Закону України “Про зайнятість населення” містить дві рівнозначні статті: стаття 1 “Зайнятість населення”; стаття 2 “Безробітні”.
Стаття 2 визначає коло клієнтів державної служби зайнятості, які пропонують свою робочу силу. “Безробіття” є протилежністю “зайнятості”, але діалектично вони поєднується одним законом. В назві служби само слово “зайнятості”, яке взято з назви закону, має на увазі соціальний захист безробітних, тобто надання соціальних послуг громадянам, які уже стали не зайнятими, тобто втратили роботу.
Така діалектика є причиною виникнення непорозумінь, коли до державної служби зайнятості часто звертаються з питань, які не відносяться до її компетенції. Зокрема, щодо рівня зайнятості населення.
Рівень зайнятості населення є інтегрованим показником, за яким оцінюється ефективність реалізації державної політики зайнятості в регіонах України. Проте ні одна статистична форма чи адміністративний реєстр державної служби зайнятості не містять цього показника. Служба зайнятості надає повний спектр послуг лише незайнятим громадянам, які до неї звернулись.
В умовах економічної стагнації більшості підприємств пропозиція робочої сили на регіональному ринку праці значно перевищує попит на неї. Дефіцит вільних робочих місць особливо відчувається в сільській місцевості. В таких умовах завдання забезпечення потреби роботодавців в робочій силі для обласної служби зайнятості значно спрощується – незначну потребу можна задовольнити досить легко. Проте зменшення кількості працівників при одночасному зниженню обсягів виробництва веде до збідніння основних верств населення, зростання безробіття а це не відповідає стратегії держави в соціальній сфері .
Напрями реалізації державної політики у сфері зайнятості конкретизуються Державною програмою зайнятості населення.
Проектом Програми враховані процеси, які об’єктивно набули поширення на ринку праці в останні роки. Мета програми – забезпечення регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, що створюють умови для забезпечення зайнятості населення та соціального захисту від безробіття.
Програма не називає відповідальних виконавців – її реалізація здійснюється через щорічні плани дій, але передбачає ще більше посилення відповідальності органів влади за реалізацію політики зайнятості. Одним із наріжних принципів державної політики зайнятості є ефективне використання робочої сили при одночасному забезпеченні соціального захисту безробітних громадян. Як бачимо, названий принцип також має двоєдиний характер. При цьому відповідальність за ефективне використання робочої сили покладається на органи влади, які мобілізують усі ресурси регіону на збільшення потреби в працівниках, запровадження сприятливого інвестиційного режиму для підприємств, що створюють нові робочі місця.
Динаміка безробіття протягом 2005-2009 років буде формувалась під впливом економічних чинників та зростанням вимог роботодавців до якості робочої сили. За прогнозом чисельність незайнятого населення, яке буде
