Брокери – це особливий вид біржових посередників. Вони надають послуги як членам, так і не членам біржі, і мають право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта. Як правило, брокери об’єднуються у брокерські кантори – компанії, які займаються посередницькою діяльністю. Головне завдання брокерів - виконувати доручення замовника .

Дилер - це посередник, але на відміну від брокера, він укладає угоди від свого імені і за свій рахунок: купляє фондову цінність, а потім її перепродує. Функції дилера: збирання комерційної інформації з метою визначення товару чи цінного папера, який котирується найвище, для отримання у майбутньому прибутку; створення оптимальних умов для обігу цінних паперів.

Спекулянти – складають особливу групу учасників біржової торгівлі, вони використовують біржовий механізм, головним чином, з метою «гри» на підвищенні чи пониженні цін. Вони купують і продають лише за свій рахунок. Розрізняють дві групи спекулянтів - одні «грають» на підвищенні цін, а інші на пониженні. Перша група купує контракти, і тримає їх до того часу, поки не зможе продати за більш високою ціною. Інші, очікуючи зниження цін, беруть, наприклад, акції в борг у своїх брокерів і продають їх за поточними цінами. Якщо ціна дійсно знижується, то вони знову купують акції за більш низькими цінами і повертають ці акції їх власникам, залишаючи різницю собі.

Трейдер - це представник брокера у торгівельній зоні біржі, який приймає замовлення від імені фірми на продаж і купівлю товару і має посвідчення працівника операційного залу.

Обліковий виконавець, або зареєстрований представник – працівник брокерської контори, який приймає замовлення клієнта.

3. Сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні

3.1. Розвиток фондової біржі в Україні: основні тенденції.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УФБ). Українська фондова біржа виникла у 1991 році. Вона є першою в історії незалежної України національною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та з 1921 по1930 роки. Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Паризької фондової біржі). Українська фондова біржа розпочала свою практичну діяльність вже за часів незалежності у січні 1992 року. Серед її засновників (усього їх біля 30) такі великі республіканські банки, як «Укрінбанк», «Агропомбанк», «Укрсоцбанк», Агропромбанк “Україна”, Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Перші торги відбулися 6 лютого того ж року. На торги було запропоновано акції засновників УФБ ( «Перкомбанку», банку «Інко», а також кредитні ресурси, лізингові ресурси, депозитні вклади). Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1млрд.крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. У той же час наявна тенденція зросту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. З 1994 року на УФБ запроваджено три режими (відділення) котирування цінних паперів: два офіційних і один неофіційний. У першому відділенні котируються цінні папери емітентів, які мають високий економічний потенціал, є високорентабельними із стабільним фінансовим положенням. До котируванні в другому відділенні допускаються цінні папери, емітенти яких не задовольняють вимог, що пред’являються при котируванні у першому відділенні, однак мають досить непогані показники в фінансовій та господарській діяльності. До котирування в третьому відділенні допускаються цінні папери емітентів, які не задовольняють вимог, що пред’являються у двох попередніх.

Після кризи 1998 року та обміну ОВДП на конверсійні облігації внутрішньої державної позики та в зв’язку тим, що борг ОВДВ за 1998-1999 роки накопичувався, були наявні численні податкові пільги та пільги при розрахунку банківських нормативів та наблизився термін погашення облігацій, дохідність почала відповідати ринковим нормам.

Організований ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. У 2002 році в Україні діяло сім фондових бірж: Донецька фондова біржа; Київська міжнародна фондова біржа; Придніпровська фондова біржа; Українська міжбанківська валютна біржа; українська міжнародна фондова біржа; українська фондова біржа та дві торговельно-інформаційні системи: Дочірнє підприємство Асоціації «Перша фондова торговельна система» - «Технічний центр «ПФТС»; Дочірнє підприємство Асоціації «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система» - «Південь-Сервер».

Протягом 2002 року на організаторах торгівлі було укладено угод з купівлі - продажу цінних паперів на суму 6,537 мільярдів гривень, що перевищує обсяги укладених угод на організованому ринку за 1996-2000 роки (обсяг торгів становив 6,004 мільярди гривень), але менше обсягів укладених угод у 2001 році. У 2002 році провідні позиції за обсягами укладених угод на організованому ринку посідали Київська міжнародна фондова біржа та ПФТС. У 2002 році серед фінансових інструментів за