До основних показників ліквідності відносять:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) (Кабс.лікв) - це відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів: грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій, до поточних зобов’язань. Він визначається за формулою:

Кабс.лікв. = ( А1 ) / ( П1 + П2 ) (2.6)

Даний коефіцієнт є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно. Його значення вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,20 – 0,25. Тобто, якщо підприємство на даний момент може на 20 %–25 % погасити всі свої борги, то його платоспроможність вважається нормальною [35, с. 364].

2. Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності ( Кш.л) – за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси. Він обчислюється як відношення грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати та інших оборотних активів до величини поточних зобов’язань [20, с. 232].

Кш.л = (А1 + А2) / ( П1 + П2 ) (2.7)

Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов’язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки. Бажано, щоб цей показник дорівнював 1. Оскільки на практиці це буває нечасто, можна задовольнитись його значенням 0,8 – 0,9.

3. Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є коефіцієнт загальної ліквідності (Кз. л) (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності). Він визначається як відношення фактичної вартості оборотних засобів, наявних у підприємства у вигляді виробничих запасів, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей та інших оборотних активів, до найбільш термінових зобов’язань підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей.

Кз. л = ( А1+А2+А3) / (П1+П2) (2.8)

Цей коефіцієнт дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покривають поточні зобов’язання. Світова обліково-аналітична практика визначає нормативне значення для цього показника – 2–2,5. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов’язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів [14, с. 37 - 40].

Рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого цю трансформацію можна здійснити. Що коротший цей період, то вищою є ліквідність, з цією метою визначається індекс ліквідності, що показує кількість днів, необхідних для перетворення поточних активів на готівку. Формула для його розрахунку має наступний вигляд:

Іл. = (Дт.З*25+З*30)/(Дт.З+З+ГК), (2.9)

де Дт.З – дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, тис.грн;

З – виробничі запаси, тис.грн;

ГК – грошові кошти;

25, 30 – кількість днів необхідна для перетворення відповідних активів на готівку.

Окрім показників ліквідності в дану групу доцільно віднести і показники платоспроможності. Детальніше їх розглянемо:

Рівень платоспроможності підприємства рекомендується визначати за формулою:

Кпс=ЧЛА / ПКт , (2.10)

де ЧЛА – група «чистих» ліквідних активів до якої включають: грошові кошти в національній та іноземній валюті, швидколіквідні цінні папери, тис.грн;

ПКт – короткотерміновий (поточний) позиковий капітал: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, а також інші поточні зобов’язання, тис.грн;

Підприємство для підтримання своєї платоспроможності повинно так будувати свої платіжні стосунки з кредиторами і свої платіжні календарі, щоб цей показник постійно пербував на рівні 1. Якщо показник Кпс<0,5, це означає, що платоспроможність підприємства дуже низька [18, с. 370]. Блок–схема механізму впливу зміни акціонерного капіталу на платоспроможність підприємства наведена на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Блок – схема зміни коефіцієнта платоспроможності за рахунок зміни акціонерного капіталу

Як було вище сказано, платоспроможність вимірюється за допомогою коефіцієнта платоспроможності. Коефіцієнт показує частку акціонерного капіталу у загальних зобов’язаннях. Чим він вищий, тим більша частка акціонерного капіталу у загальних фінансових коштах підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності може збільшуватися, якщо підприємство скорочує свою діяльність. Саме співвідношення коштів підприємства показує, як фінансувалися активи – з коштів акціонерного капіталу або за рахунок зовнішніх зобов’язань [18, с. 290 - 291].

Розрізняють також поточну та перспективну платоспроможність підприємства. При аналізі поточної платоспроможності платіжні засоби порівнюють зі строковими зобов’язаннями.

Кп.пл.=(А1+А2)-(П1+П2) (2.11)

Вона свідчить про платоспроможність підприємства на момент визначення ліквідності.

Перспективну платоспроможність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто із майбутніми надходженнями та платежами.

Кпер.пл.=А3-П3 (2.12)

Перевищення платіжних засобів над зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства [18, с. 289 - 290].

Загальний показник платоспроможності можна визначити за наступною формулою:

Кпл.заг=(А1+0,5А2+0,3А3) / (П1+0,5П2+0,3П3) (2.13)

Нормальне обмеження даного показника Кпл.заг ?1 [28, с. 161].

З метою розроблення прогнозу платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнти відновлення та втрати платоспроможності.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (Квідн.) визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду та зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в перерахунку на період відновлення платоспроможності, встановлений на 6 місяців.

Розрахунок проводиться за формулою:

Квідн.=(Кп.л+6/Т*(Кп.л.к. – К.п.л.п.)) /2 , (2.14)

де Кп.л.п., Кп.л.к. – коефіцієнти поточної ліквідності відповідно на початок і кінець періоду;

6 – період відновлення платоспроможності (місяці), за період відновлення платоспроможності прийнято вважати 6 місяців;

Т – тривалість звітного періоду, місяці.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що набуває значення більше 1, розрахований за період, який дорівнює 6 місяців, свідчить про реальну можливість підприємства