Коефіцієнт втрати платоспроможності (Квтр.) визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду та зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в розрахунку на період втрати платоспроможності, установлений за 3 місяці.

Квтр.= (Кп.л+3/Т*(Кп.л.к. – К.п.л.п.)) /2 , (2.15)

де 3 - період втрати платоспроможності (місяці), періодом втрат прийнято вважати 3 місяці.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значення більше 1, розрахований на період до з місяців, свідчить про реальну можливість у підприємства не втратити платоспроможності. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значення менше 1, розрахований на період 3 місяці, свідчить про те, що у підприємства найближчим часом є можливість втратити платоспроможність.

Після оцінки коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності приймається рішення про визнання структури балансу підприємства задовільною чи незадовільною, а підприємства – платоспроможним чи неплатоспроможним. На рисунку 2.2 наведено блок-схему оцінки можливості для підприємства відновити чи втратити платоспроможність [18, с.370-373].

Рисунок 2.2 – Визначення реальних можливостей підприємства щодо відновлення чи втрати платоспроможності

Для того, щоб висновки за результатами були аналізу платоспроможності були адекватними і щоб можна було б інтерпретувати одержані коефіцієнти, потрібно фактичні значення коефіцієнтів платоспроможності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з їх фактичними значеннями:

за попередній рік, а також за кілька попередніх років;

із нормативними, які прийняті підприємством;

з показниками платоспроможності конкуруючих підприємств;

з галузевими показниками.

Як було вище сказано, аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства слід доповнювати оцінкою його фінансової стійкості та стабільності.

Оцінка фінансової стійкості має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності [35, с.370].

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати різними критеріями:

рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);

часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємств в Україні [37, с.145].

Оцінку фінансової стійкості необхідно розпочати із класифікації джерел фінансування активів КП „Завод Нафтохім”. Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позичковими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна фінансова стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

З < ВОК, (2.16)

де ВОК – власні обігові кошти, що визначаються за формулою:

ВОК=ВК+ДК-НА, (2.17)

де ВК – власний капітал, тис.грн;

ДК – довгострокові кредити, тис.грн;

НА – необоротні активи підприємства, тис.грн.

2. Нормальна фінансова стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаются короткострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З < ВОК+ККБ, (2.18)

де ККБ – короткострокові кредити банків, тис.грн.

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та короткострокових кредитів і позик залучаються довгострокові зобов’язання та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити. Умова нестійкого фінансового стану:

З<ВОК+ККБ+ДЗ, (2.19)

де ДЗ – довгострокові зобов’язання (за винятком довгострокових кредитів), тис.грн.

Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо величина залучених для формування запасів, короткострокових зобов’язань не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів, готової продукції.

4. Кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства:

З?ВОК+ККБ+ДЗ (2.20)

Згідно даної методики визначається тип фінансової стійкості досліджуваного підприємства. Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобовязаннями.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників [35, с.370]:

1. Коефіцієнт автономії (незалежності/концентрації власного капіталу) характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Теоретичне значення більше, ніж 0,5 – 0,6 [37, с. 145 - 146]:

Кавт.=ВК/ВБ, (2.21)

де ВБ – валюта балансу, тис.грн.

2. Доповненням до попереднього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позичкового) капіталу. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово залежним від кредиторів є підприємство. Теоретичне значення менше, ніж 0,5 – 0,4. Визначається за формулою:

Кзал.= ПК/ВБ, (2.22)

де ПК – позиковий капітал підприємства, тис.грн. Сума обох коефіцієнтів повинна дорівнювати 1 або 100%.

3. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо первищує 1 – навпаки. Теоретичне значення складає 2 [20, с. 236].

Кф.зал.= ВБ/ВК (2.23)

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Км. вк = ВОК/ВК (2.24)

Даний коефіцієнт показує , яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку частину вкладено в оборотні кошти, а яку – капіталізовано. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив – 0,4-0,6).

Коефіцієнт співвідношення власних і