Квл.зал. = (ДЗ+ККБ)/ВК, (2.25)

де ККБ – короткострокові кредити банків (IV розділ пасиву балансу), тис.грн.

Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості, і навпаки [21, с. 237].

Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами:

Кзаб.вок = ВОК/ОА , (2.26)

де ОА – оборотні активи ( підсумок ІІ розділу активу балансу), тис.грн.

На підставі міркувань, викладених при розгляді загального коефіцієнта ліквідності, слід відмітити, що значення цього показника має бути на рівні 0,5-0,6. [14, с. 43 - 44]. Мінімальне значення цього показника - 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів:

Кн.вк. = НА/ВК (2.27)

Він характеризує рівень забезпечення необоротних активів власними коштами. Приблизне значення цього показника – 0,5-0,8. Якщо показник має значення менше за 0,5, то це свідчитиме про те, що підприємство має власний капітал в основному для формування оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно. За значення цього показника більшому за 0,8 роблять висновки про залучення довгострокових позик і кредитів для формування частини необоротних активів, що є цілком виправданим для будь-якого підприємства.

Коефіцієнт співвідношення виробничих активів і вартості майна:

Ква.вм. = ВА/ВБ, (2.28)

де ВА – виробничі активи (основні засоби, виробничі запаси, незавершене будівництво) та витрати майбутніх періодів, тис.грн;

Мінімальне нормативне значення цого показника 0,5. Вищий показник свідчить про збільшення виробничих можливостей підприємства.

Коефіцієнт інвестування:

Кінв.= ВК/(ОЗ+НмА), (2.29)

де ВК – власні і прирівняні до них кошти підприємства, тис.грн;

ОЗ – вартість основних засобів підприємства, тис.грн;

НмА – нематеріальні активи підприємства, тис.грн.

Показує частку власних засобів підприємства, які можна покрити необоротними активами. Оптимальне значення даного показника складає 1[37, с. 146].

Коефіцєнт стійкості економічного зростання.

Кек.зр. = (ЧП-ДА)/ВК, (2.30)

де ЧП – чистий прибуток підприємства, тис.грн;

ДА – дивіденди, що виплачені акціонерам, тис.грн.

Розрахований коефіцієнт економічного зростання порівнюється з коефіцієнтом за попередній звітний період, а також з аналогічними підприємствами. Він характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку і створення резерву [28, с. 166-167].

За допомогою аналізу даних коефіцієнтів можна виявити сильні й слабкі позиції підприємства. Важливим є й те, що аналіз перелічених коефіцієнтів дає змогу ліпше зрозуміти взаємозв’язок між балансом і звітом про доходи.

Відтак, аналіз фінансової стабільності дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності [20, с. 239-240].

Таким чином, для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства, а зовнішнім проявом такої фінансової стійкості виступає його платоспроможність.

2.4 Методика аналізу платоспроможності підприємства

Метод фінансового аналізу – це системне, комплексне дослідження, взаємопов’язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і встановлення оптимальної структури їх джерел [33, с.30].

Вивчення методик аналізу підприємств дає нам змогу визначити найбільш загальні групи показників для характеристики загального фінансового стану підприємства. Аналіз платоспроможності підприємства – це виявлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між різними показниками його фінансово–господарської діяльності.

Методика аналізу платоспроможності підприємств - це комплексне, взаємопов’язане вивчення, вимірювання й узагальнення впливу окремих чинників на динаміку та результати діяльності підприємства, що здійснюється шляхом обробки показників обліку та звітності з метою підвищення платоспроможності та раціонального використання фінансових ресурсів.

Аналіз проводиться за такими напрямами:

структура та динаміка складу майна підприємства і джерел його утворення;

аналіз показників ліквідності та оцінка ліквідності балансу;

аналіз платоспроможності підприємства;

аналіз фінансової стійкості підприємства;

пошук резервів та можливостей поліпшення платоспроможності підприємства.

Проводячи попередній аналіз складу та структури майна підприємства, доцільно розраховувати такі показники:

1. Коефіцієнт мобільності майна підприємства, що розраховується за формулою:

Км.м=ОА/ВБ (2.31)

2. Коефіцієнт мобільності оборотних активів підприємства:

Км.ОА=(ГК+Фвкл.)/ОА, (2.32)

де Фвкл. – вартість фінансових вкладень підприємства, тис.грн.

При аналізі платоспроможності підприємства застосовують традиційні методи (способи) обробки економічної інформації. Детально розглянемо кожен з них.

Порівняння - це метод, за допомогою якого явище, що аналізується, порівнюється з іншим одноякісним явищем з метою виявлення загальних рис або відмінностей між ними. Порівняння може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли явища, що порівнюються, можна зіставити. В спеціальній літературі з економічного аналізу цей метод економічного аналізу називають порівняльним аналізом і поділяють його на:

- горизонтальний порівняльний аналіз – проводиться розрахунок абсолютних та відносних відхилень фактичного рівня показників платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості від базового.

- вертикальний порівняльний аналіз – визначається структура економічних явищ і процесів шляхом обчислення питомої ваги окремих частин в загальному цілому (питома вага необоротних і оборотних активів в загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого між собою (власного і позиченого капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показників шляхом порівняння їх величини до і після зміни фактора;

- трендовий порівняльний аналіз - вивчаються відносні темпи зростання та приросту основних техніко-економічних показників, а