Розглянемо детальніше модель британського пулу. В даній моделі переважна кількість електроенергії має бути продана й куплена через спільний пул. У цьому пулі встановлюється ціна, яка визначається ціною пропозиції електроенергії останньої енергетичної компанії, що поставила електроенергію відповідно до існуючого попиту. Ця ціна встановлюється для усіх електрогенеруючих компаній , незалежно від запропонованих ними цін. Ціна на електроенергію змінюється протягом доби в залежності від рівня попиту в різний період завантаження. За умови високого попиту електрогенеруючі компанії з порівняно високими витратами виробництва також мають можливість постачати електроенергію до пулу. В поза пікові періоди, коли ціни є низькими, тільки генеруючі компанії з низькими витратами виробництва можуть постачати електроенергію до пулу. Тому модель пулу надає генеруючим компаніям стимули для зниження витрат та забезпечує більш ефективний спосіб виробництва електроенергії поряд з оптимальним використанням наявних потужностей, оскільки споживачі мають стимули споживати електроенергію в поза пікові періоди, що призводить до добового вирівнювання попиту.

Успіх британської моделі призвів до її широкого використання як в індустріально розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Ця модель дозволяє досягнути найефективнішого розподілу ресурсів, але є досить вразливою до викривлень на ринку. Після запровадження конкуренції в електроенергетиці Великобританії всі генеруючі компанії в Англії та Уельсі зразу підвищили продуктивність та знизили затрати. Після десяти років конкуренції ціни в Англії та Уельсі були нижчими на 5% за ціни в Шотландії, водночас, вони були вищими на 10% до запровадження реформ. Не дивлячись на те, що конкуренція призвела до значних позитивних результатів, модель пулу була змінена на модель двосторонніх контрактів через три головні чинники. По-перше, домінування на ринку двох найбільших компаній створило для них надлишок влади на ринку. Зокрема, падіння цін реально не відбивало наявні граничні витрати. Низка розслідувань виявила маніпуляції, пов'язані з виведенням потужностей, декларуванням надзвичайно високих заявок, а також інші маніпуляції з правилами пулу. Висновком з досвіду функціонування британського пулу став консенсус між експертами з електроенергетики, що наявність принаймні п'яти головних гравців є головною умовою ефективної конкуренції на ринку, організованого за моделлю британського пулу. По-друге, не вдалося запровадити ціни, які враховували особливі умови місцезнаходження споживача. По-третє, вироблена з вугілля електроенергія була значно дорожчою за електроенергію, вироблену з природного газу, і знаходилась на вершині кривої навантаження. Подальша конкуренція, зумовлена інституційною структурою моделі британського пулу, призвела б до необхідності закрити більшість вугільних шахт. Незважаючи на те, що закриття шахт було б економічно ефективним кроком, лейбористський уряд Тоні Блера вирішив запобігти подальшому зростанню рівня безробіття серед гірників і прийняв рішення про перехід від моделі пулу до моделі двосторонніх контрактів.

Емпіричний досвід ефективності цієї моделі в США є неоднозначним. В Каліфорнії галузь електроенергетики була лібералізована з метою зниження високих цін для кінцевих споживачів. Однак незадовільна організація ринку разом з несумісними з моделлю регуляторними діями призвели до абсолютно протилежних наслідків. Ціни в 2000 році були у 3 рази вищими порівняно з 1999 та у 2001 рр. РС&Е, що була головною компанією на ринку, звернулась з проханням про захист від банкрутства, до того ж постійно мали місце веєрні відключення від енергопостачання. На противагу двостороннім контрактам, модель пулу є надзвичайно ефективною на оптовому ринку електроенергії Пенсільванії. Ціни для кінцевих споживачів були на 15% вищі за середні ціни по країні перед прийняттям Пенсільванією закону про дерегуляцію ринку, водночас у 2004 році вони вже були на 1% нижчі. Згідно з окремими оцінками, дерегуляція ринку дозволила заощадити споживачам майже 4 млрд дол. США. Також були успішно запроваджені граничні ціни, які враховували особливі умови місцезнаходження споживача[14; с.61].

У країнах, що розвиваються, модель продемонструвала свою ефективність в Аргентині. Аргентина розпочала реформи у 1992 році, і оптові ціни на електроенергію впали на 80% у 2001 році. Незважаючи на таке драма-тичне падіння цін, протягом цього періоду було введено в дію додаткові 5 млрд. Вт потужності. Конкуренція на оптовому ринку була досить зна-чною, а регулювання верхніх цінових меж для енергопостачальних компа-ній надало їм також значні стимули до зниження своїх витрат[14; с.52].

В Україні модель пулу не функціонує належним чином через відсутність конкуренції на ринку первинних енергоносіїв та втручання уряду в діяльність НКРЕ. Відсутність конкуренції між генеруючими компаніями призводить до відсутності стимулів для зниження витрат на внутрішньому ринку. Але при роботі на зовнішніх ринках рівень витрат є одним з основних чинників, що визначає конкурентоспроможність генеруючої компанії при експорті електроенергії.

Ми пропонуємо оцінювати конкурентоспроможність підприємства, що експортує електроенергію, за допомогою загальноприйнятої системи показників конкурентоспроможності, враховуючи при їх визначенні особливості функціонування енергетичного ринку України.

Конкурентоспроможність експортної продукції характеризують показники попиту на неї, а економічний ефект виражається величиною одержаного прибутку від реалізації продукції на зовнішньому ринку. Крім цього, на рівень конкурентоспроможності продукції вказують такі економічні показники, як: