4) відношення обсягів реалізації експорту до нереалізованої експортної продукції (зменшення цього показника свідчить про зниження попиту або перевиробництво експортної продукції);

Дослідження поведінки покупців говорить про те, що під час порівняння і відбору виграє той товар, в якого відношення корисного ефекту (Р) до витрат на його придбання і використання (С) дає найбільший, порівняно з іншими аналогічними товарами, питомий корисний ефект [16; с.72]:

К=Р/С=max. (1.1)

Це є умовою конкурентоспроможності товару в найзагальнішому вигляді. Щоб визначити відповідність потенційного товару цій умові, потрібно порівняти його із іншими представленими на ринку товарами.

Корисний ефект – це віддача об’єкту, інтегральний показник як система використовуваних в конкретних умовах часткових показників якості об’єкту, що задовольняє конкретну потребу. Тобто корисний ефект – сукупність властивостей об’єкту , що використовуються для виконання конкретної роботи конкретними споживачами, а якість – потенційний корисний ефект для кількох груп споживачів.

Визначення набору споживчих параметрів товару є основним в аналізі його конкурентоспроможності. Далі встановлюють ієрархію параметрів, висуваючи на перший план ті, які мають найбільше значення для визначення споживачами. Визначення переваг товару за кожним з параметрів доручають сформованій на підприємстві групі експертів, які мають реальну ринкову інформацію. Вироблена експертами стратегія перевіряється за допомогою одного з “польових” методів дослідження ринку.

Параметри, що мають найбільші переваги (пріоритетні із погляду конкурентоспроможності), стають головним об’єктом досліджень. Це не виключає аналізу другорядних параметрів, тим більше, що деколи вони можуть несподівано сприяти ринковому успіхові товару. Не можна нехтувати навіть малу можливість підвищення конкурентоспроможності товару, хоча, безумовно найбільший ефект дає покращення пріоритетних параметрів. Суть такого підвищення – найбільше задоволення потреб покупця.

Аналогічно визначається набір економічних (вартісних) параметрів товару, які характеризують його основні економічні властивості, або іншими словами, витрати покупця на придбання і використання виробу протягом всього періоду експлуатації (споживання).

Значення економічних параметрів визначається ціною виробу (С1), витратами на його транспортування (С2), установлення (С3), експлуатацію (С4), ремонт (С5), технічне обслуговування (С6), навчання персоналу (С7), податок (С8), страхові внески (С9) тощо. У сукупності всі витрати складають ціну споживання (С) – суму коштів, необхідну споживачеві для використання товару протягом всього терміну експлуатації:

С=С1+С2+С3+С4+С5+С6+С7+С8+С9+…, (1.2)

де доданки (економічні параметри) і їх конкретні значення для кожного товару є індивідуальними.

Ціна споживання – це один із важливих показників конкурентоспроможності хоча б тому, що сума витрат, пов’язаних з експлуатацією виробів, може значно перевищувати купівельну ціну.

Визначення набору економічних параметрів, їх оцінку може бути проведено з не меншою точністю, як це було зроблено для споживацьких параметрів, причому за зразок в обох випадках вибирається один і той самий виріб.

Розрахунок інтегрального показника. Відносна конкурентоспроможність товару визначається порівнянням його параметрів з параметрами товару – зразка (існуючого або розроблюваного), який розраховано на найповніше задоволення потреб покупців.

Інформацію про характер вимог покупців дають ринкові дослідження . Вона може бути прямою, одержаною в результаті цілеспрямованих дій, а також побічною, коли необхідні відомості отримують через дані про розмір збуту і частки ринку найбільш конкурентоспроможних товарів. Побічна інформація є досить важливою: вона містить елементи узагальнення, більш доступна і зручна для підприємства – експортера, яке не має на зовнішньому ринку спеціалізованих інформаційних служб. Тому вона може стати висхідною для подальшого порівняльного аналізу.

Для оцінки співвідношення параметрів нашого виробу і товару – зразка потрібно визначити їх кількісно. Кожний “жорсткий” параметр має певну величину, яка визначається в прийнятих одиницях . Ця величина є орієнтиром для визначення покупцем властивостей виробу, що їх характеризує даний параметр, спроможності щодо задоволення його потреби. Показник задоволення визначається у відсотках як співвідношення фактичної величини параметру до тої величини, при якій потреба задовольняється на 100 %. Для кожного оціненого параметру одержують параметричний індекс.

Оцінка ступеня задоволення потреб покупця робиться за допомогою узагальненого параметричного індексу Yn, який розраховується за формулою:

Yn=ai, (1.3)

де n–число аналізованих кількісних параметрів, a-переваги j–того параметричного індексу, в тому числі виявлені групою експертів, і- параметричний індекс j – того параметра.

Необхідно мати на увазі, що ані і, ані Y не повинно перевищувати 100%, бо потреба, задоволена більше, ніж на 100%, - це економічно недоцільна витрата коштів, яку споживач не оцінює.

Параметричні індекси будь – якого регламентуючого параметра мають тільки два значення - 0 і 1, залежно від того, відповідає чи ні даний параметр всім необхідним нормам і стандартам. Нульове значення індексу означає повну втрату конкурентоспроможності виробом.

Після розрахунку параметричних індексів і “переваг” кожного еконо-мічного параметра визначають загальний індекс конкурентоспроможності за економічними параметрами (Yе), що має такий вигляд:

Ye=аіji, (1.4)

де m – число