аналізованих економічних параметрів, аі – перевага і- го параметричного індексу, jі – параметричний індекс і –го параметра.
Загальні індекси конкурентоспроможності за споживчими економічними параметрами (Yn i Ye) дають інтегральний показник конкурентоспроможності (К) виробу, порівняно із зразком. Цей показник відбиває різницю між споживчими ефектами порівнюваних товарів:
К=Yn/Ye. (1.5)
Якщо К>1, конкурентоспроможність аналізованого виробу вища за зразок, якщо К<1- нижча, якщо К=1- знаходиться на однаковому рівні. Завдання підприємства – одержати К>=1. Це можна зробити цілеспрямовано збільшуючи Yn і зменшуючи Ye завдяки покращенню відповідних споживчих і економічних параметрів виробу.
Інтегральний показник конкурентоспроможності товару засвідчує рівень його привабливості для покупця. Існує ще показник привабливості експортного товару для продавця, що визначається його валютним виторгом (Вв), який дорівнює контрактній ціні за мінусом витрат на продаж товару та інших валютних витрат. Отже, загальний ефект (Ке), який виражає економічну доцільність експорту одиниці продукції, дорівнює:
Ке=Вв/Зе, (1.6)
де Вв – чистий валютний виторг від експорту, Зе – всі витрати на виробництво експортної продукції і транспортування її до кордонної митної станції або порту, через який ведеться експорт нашого товару.
Виразом конкурентоспроможності підприємства є продукція, яку воно виготовляє. Більшість моделей, що використовуються для аналізу “портфелю підприємства”, базується на визначенні конкурентоспроможність продукції. Кожний з етапів життєвого циклу товарів має специфічні характеристики конкурентоспроможності. Так, на перших етапах - зародження та вихід на ринок – ними можуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності тощо.
Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентоспроможний продукт випускає підприємство.
Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності (рис.1).
Параметри конкурентоспроможності – це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності : технічні, економічні, нормативні (різних типів).
Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання.
Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару.
Ні Так
Рис. 1.1. Оцінка конкурентоспроможності товару [20; с.57]
Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами.
Показники конкурентоспроможності – це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.
Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об’єкту досліджень, а також від обраної методики визначення конкуренто-спроможності.
Особливу увагу треба приділяти конкурентному паритету, який являє собою ситуацію, коли два або більша кількість конкурентів досягли в своєму розвитку одних і тих самих конкурентних переваг, використовуючи однакові сильні сторони.
Таким чином, оцінка конкурентоспроможності нашого товару включає такі етапи [81; с.69]:
1 – аналіз ринку і вибір найбільш конкурентноздатного товару для зразка, щоб мати базу порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності нашого товару ;
2 – визначення набору порівнюваних параметрів обох товарів;
3 – розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності нашого товару .
Вибір зразка є одним із відповідальніших моментів аналізу конкурентоспроможності. Помилка на цьому етапі може спричиняти до спотворення результатів всієї роботи. Зразок повинен належати до тієї ж групи товарів, що і аналізований виріб, бути найбільш репрезентативним для даного ринку, завоювати найбільшу перевагу покупців.
Для визначення набору порівнювальних параметрів, що робиться для перевірки конкурентоспроможності товару, виходять з того, що частина параметрів характеризує споживчі властивості товару, а частина – його економічні властивості (вартість). Споживчі властивості нашого товару , із якого складається його корисний ефект, описуються набором “жорстких” і “м’яких” споживчих параметрів.
При визначенні конкурентоспроможності продукції треба виходити з таких основних методологічних засад:*
конкурентоспроможність продукції оцінюється шляхом порівняння двох чи більше аналогів, що зумовлює відносність даного показника;
при оцінці конкурентоспроможності продукції враховуються не всі властивості, а лише ті, які викликають інтерес іноземного споживача, задовольняючи його потреби;
рівень конкурентоспроможності визначається для окремого виду продукції з урахуванням конкретних умов її реалізації та споживання, тобто для конкретного ринку збуту чи його сектору.
На конкурентоспроможність експортної продукції впливає ряд факторів:
економічних, що характеризують основні економічні та споживчі властивості продукції (ціну, собівартість, рівень попиту на неї тощо) і відтворюються в показниках загальних витрат на придбання продукції та експлуатаційних витрат за термін її служби;
класифікаційних (параметрів призначення), які використовуються для визначення належності продукції до відповідного класу за рядом ознак (видом продукції, її призначенням, змістом, новизною);
юридичних або нормативно-правових, які визначають правову захищеність продукції на зовнішньому ринку;
техніко-технологічних, які визначають технічні властивості продукції і регламентуються технологічними стандартами випуску продукції, що відповідає стандартам і нормам, діючим в обраній для експорту країні;
ергономічних, які характеризують властивості продукції в процесі її використання людиною (гігієнічні, антропометричні, психофізичні);
естетичних, які відображають виразність і досконалість зовнішнього вигляду продукції, особливості її сприйняття споживачами в процесі експлуатації (насиченість кольорів, дизайн, зручність у використанні);
організаційних, які призначені для оцінки умов платежу, поставок, термінів та умов гарантії, сервісних послуг тощо.
До факторів, які безпосередньо впливають на забезпечення конкурентоспроможності експортної продукції, слід віднести не лише високу якість та економічні умови продажу, а й ряд нецінових чинників: унікальність, ефективність бази для