рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності зі зберігання природного газу (ліцензійними умовами), і постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами;
контроль за додержанням ліцензіатами умов здійснення ліцензованої діяльності.
Основними завданнями територіального представництва НКРЕ є:
Участь у вдосконаленні механізму ціноутворення в електроенергетичному та нафтогазовому комплексах.
Захист прав споживачів в межах компетенції НКРЕ.
3. Здійснення контролю за дотриманням ліцензіатами Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності в електроенергетичному та нафтогазовому комплексах відповідно до положень НКРЕ про перевірку ліцензованої діяльності ліцензіатів.
4.Участь у розгляді заяв на одержання та переоформлення ліцензій та надання консультацій суб'єктам підприємницької діяльності у питаннях, що стосуються ліцензованої діяльності.
Розгляд скарг, звернень, пропозицій ліцензіатів та споживачів в межах компетенції НКРЕ*.
Суттєвим недоліком функціонування даної структури є її пряма підпорядкованість Президентові України, що позбавляє парламент можливості вдосконалення її діяльності та ускладнює процес переходу електроенергетики України на модель двосторонніх контрактів.
Відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року №1572 «Про систему центральних органів виконавчої влади» на НКРЕ додатково було покладено наступні завдання:
1. співробітництво в межах компетенції з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав, міжнародними організаціями з питань, віднесених до її компетенції, участь у підготовці міжнародних договорів;
2. здійснення в межах своїх повноважень заходів щодо адаптації законодавства України з питань природних монополій та суміжних ринків до законодавства Європейського Союзу.**
Сьогодні НКРЕ функціонує, керуючись президентськими указами. Саме тому її незалежність є доволі обмеженою, а рішення можуть бути змінені. Щоб поліпшити ситуацію, на думку інституту Економічних Досліджень та Політичних консультацій при Уряді України, необхідно прийняти закон «Про НКРЕ» та «Про оптовий ринок електроенергії».
*Указ Президента України «Про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики» від 08.12.1994 №738
** Указ Президента України «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України» від 30.10.2000 №1167/2000
Принципи забезпечення фінансової незалежності НКРЕ також мають бути реалізовані через формування спеціального фонду для фінансування НКРЕ.
У серпні 1994 року в Україні було ухвалено закон «Про енергозбереження». 20.04.95 р. Міністерство економіки України встановило тарифи на електроенергію, надаючи підприємствам можливість регулювати власне електроспоживання залежно від своїх можливостей та вартості електроенергії. Але на сьогодні не існує реальної зацікавленості підприємств електроенергетики у зниженні енергоємності свого виробництва, адже тарифи на електроенергію регламентуються, виходячи із середніх показників у галузі, а не рівня конкурентоспроможності окремих підприємств. Тому вітчизняні підприємства здебільшого не намагалися зменшувати свої витрати: простіше вимагати захисту «вітчизняного виробника», ніж захищатись самому.
У листопаді 2002 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію функціонування та розвитку оптового ринку електроенергії а Україні, що мала створити передумови для формування високо конкурентного ринку відповідно до стандартів ЄС. У концепції пропонується перейти від моделі пулу до моделі двосторонніх контрактів. На жаль, практично дана Концепція не реалізована досі.
Отже, законодавча база в галузі електроенергетики є недосконалою та обмеженою щодо практичного застосування. Відсутні державні важелі щодо формування конкурентного ринку в галузі, що негативно позначається на конкурентоспроможності електроенергетичних підприємств як на внутрішньому, так і на європейському ринку.
Висновки до Розділу 1
- Формування конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку вимагає врахування значної кількості чинників: технічних, економічних, правових. В сфері електроенергетики особливої ваги набуває врахування: 1)законодавчої бази, 2)особливостей здійснення господарювання в галузі, 3)статусу локальної монополії та пов’язані з цим обмеження.
- Можна стверджувати, що конкурентоспроможність організації – це поняття відносне, оскільки його можна визначити лише на основі зіставлення окремих характеристик підприємства з характеристиками інших, аналогічних фірм. Конкурентоспроможність підприємства залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності.
- Для оцінки рівня конкурентоспроможності електроенергетичного ринку можна застосовувати загальноприйняті методики на базі показників конкурентоспроможності, враховуючи при їх якісному та кількісному визначенні особливості електроенергетичної галузі.
- Переваги розглянутих підходів і методик оцінки конкурентоспроможності організації в тому, що вони широко застосовуються в світовій практиці і є інструментом погляду в майбутнє, також розглянуті методики оцінки конкурентоспроможності носять не описовий, а конкретно – економічний , кількісний характер. Проте розглянуті підходи і методики оцінки конкурентоспроможності мають і певні недоліки, оскільки не враховують застосування наукових підходів управління, таких як системний, комплексний, нормативний та ін. Тобто оцінка проводиться відносно одного фактору, що формує конкурентоспроможність, а не всіх одночасно, системно, комплексно. Якість управлінських рішень стосовно конкурентоспроможності досить низька через обмежену можливість українських товаровиробників використовувати науково – виробничий, ресурсний потенціал інших країн, тримати секретні патенти та ноу – хау, через інформаційну обмеженість та малу кількість знань в даній сфері. А також слід враховувати, що перевідна учбова література не може використовуватися як основна, а тільки як довідкова, пізнавальна, оскільки зарубіжна література не враховує специфіки формування українського ринку, особливостей, в тому числі національних, ринкових відносин тощо.
- При управлінні електроенергетичними підприємствами слід керуватись положеннями Законів України «Про електроенергетику», «Про енергозбереження», «Про природні монополії», Указами Президента «Про Національну комісію з регулювання енергетики», іншими законодавчими актами з доповненнями та поправками, які регулюють умови та способи здійснення господарської діяльності в електроенергетичній галузі. Проте законодавча база в галузі електроенергетики є недосконалою та обмеженою щодо практичного застосування. Відсутні державні важелі щодо формування конкурентного ринку в галузі, що негативно позначається на конкурентоспроможності електроенергетичних підприємств як на внутрішньому, так і на європейському ринку.
Розділ 2. Аналіз конкурентоспроможності Бурштинської ТЕС
2.1.Загальна характеристика підприємства
Бурштинська теплова електростанція (БуТЕС) – одна з найпотужніших на Україні теплових електростанцій. Вона забезпечує електроенергією
