Готівковий грошовий оборот – сукупність платежів готівковими коштами.

Готівковий оборот обслуговує населення при купівлі товарів, внесенні платежів, отриманні заробітної плати, пенсії, стипендії.

Готівковий оборот незначною мірою обслуговує і підприємства. Підприємства за реалізовану продукцію отримують виручку готівкою. Готівка необхідна їм для виплати заробітної плати і деяких господарських потреб. НБУ регламентує готівковий оборот держави. Згідно з

встановленим порядком ведення касових операцій обов’язковими є такі положення:

підприємства можуть мати готівкові гроші в касі в межах визначеного ліміту;

при необхідності виплат готівкою заробітної плати або інших платежів підприємство отримує їх в банку;

підприємства можуть отримувати готівку при наявності грошей на рахунку в банку чи отриманні кредиту;

перевищення встановлених лімітів в касі допускається лише в особливих випадках (виплата заробітної плати).

Всі касові операції оформлюються типовими документами:

прибутковий ордер;

видатковий ордер;

чек для одержання грошей в банку;

заява і квитанція при внесенні готівки в банк.

Обов’язково ведеться касова книга встановленої форми.

Готівковий оборот здійснюється через оплату купівлі товарів і послуг та боргових зобов’язань у сфері особистого споживання за допомогою банківських чи казначейських білетів та розмінною монетою. Це пов’язано з тим, що розмір грошових платежів тут у середньому менший, а потреба в негайному їх здійсненні значно вища. Тому платежі готівкою в сфері особистого споживання вигідніші й зручніші, ніж через банки. Але з розвитком товарно-грошових відносин, удосконаленням кредиту та комп’ютеризацією банківської справи сфера готівкового обороту поступово звужуватиметься.

Виникнення депозитних, а далі й електронних грошей, за допомогою яких здійснюється автоматичне переведення грошових сум за безпосереднім розпорядженням власника поточних рахунків, органічно поєднала в собі переваги депозитної та готівкових форм грошей. Тут немає потреби переносити великі маси готівки, досягається значна економія витрат, кожен платник може миттєво виконати платіж.

Учені-економісти завжди були проти жорсткого розірваного поділу єдиної грошової маси на безготівкову та готівкову, але радянські політики, дбаючи про так зване обмеження й витіснення товарно-грошових відносин за соціалізму, постійно ігнорували всі застереження. Тим часом такий поділ був штучним і суперечив законам грошового обігу. Він поділив єдиний грошовий обіг на гроші, які обслуговували потреби населення, і безготівкові кошти, які використовувалися для розрахунків підприємств з бюджетом, банками та іншими організаціями. Внаслідок цього склалося два нібито незалежних потоки нерівноцінних грошей. Однак через видачу кредитів банки сприяють переведенню безготівкових грошей на оплату ресурсів і послуг інших підприємств, які, в свою чергу, виплачують із них заробітну плату, премії, здійснюють інші готівкові платежі. Так безготівкові гроші перетворюються в наявну готівку, яка потребує відповідної маси товарів і послуг. Якщо ж товарів немає, то це означає одне - переповнення каналів грошового обігу й інфляційне знецінення грошової одиниці.

Національна валюта - не лише гарант державності й незалежності України. Її введення супроводжується докорінними реформами економіки, структурними зрушеннями в народному господарстві, рішучим переходом до ринкових відносин, збалансуванням грошової та товарної маси, внутрішньою, а потім і зовнішньою конвертованістю гривні.

3. Закон грошового обігу

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей для обігу та платежу залежить від загального обсягу товарів та послуг, що знаходяться в обігу (пряма залежність) ; від рівня цін на товари і тарифів на послуги (пряма залежність);від ступеня розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність); від швидкості обігу грошей (обернена залежність). Цей можна виразити формулою:

де,

Мгр — кількість грошей для виконання функції засобу обігу;

Т — кількість товарів;

Ц — ціни товарів;

Ш — швидкість обігу грошової одиниці.

У західній економічній літературі формула цього закону має такий вигляд:

К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, увівши в неї нові показники:

К — сума цін товарів, проданих у кредит цього року;

П — сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов'язаннями;

ВВ — сума взаємопогашених платежів.

У результаті формула набула вигляду:

.

Основними елементами закону грошового обігу є товарна маса, що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу. Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси.

Коли функціонували повноцінні гроші, в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, частина їх "випадала" з обігу, перетворюючись на скарб;якщо, навпаки, потреба обігу в грошах зростала то додаткова кількість їх надходила в обіг із скарбу. Функція засобу нагромадження скарбів відігравала роль привідних і відвідних каналів гpoшового обігу. Тому у ньому не могло бути надлишку грошей.

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей і цін, основоположником