1) MV=PY

2) M=PY

V

4. Регулювання грошової маси

Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу. Рівновага товарної й грошової маси залежить від трьох факторів:

кількості проданих товарів;

рівня товарних цін;

швидкості обертання грошової одиниці.

Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного поділу праці, рівня продуктивності праці.

Україна розбудовує новий паперово-грошовий обіг. Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нас зобов'язаний Національний банк. Його органи, спираючись на класичну закономірність, яку відкрили економісти ще у ХУІІІ ст., повинні забезпечувати таку рівновагу:

Г·П=Т·С

де,

Г - середня маса грошей, яка перебуває в обігу;

П - кількість оборотів середньої грошової маси;

Т - обсяг товарів, які перебувають в обігу;

Ц - ціни товарів на ринку.

Це означає, що маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, має дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних інтервенцій, тобто фінансово-економічних законів, необхідно один з показників (а можливо й усі водночас) відкоригувати: збільшити виробництво чи імпорт товарів, відрегулювати (прискорити) швидкість обертання грошей, скоротити грошову масу і, нарешті, підвищити ціни.

Основним методом регулювання грошового обороту є проведення центральним банком кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк визначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи їх з обороту в ході своїх операцій. Агрегати М1 і М2 будуть змінюватися в залежності від зміни М0.Тим самим центральний банк контролює обсяг грошової маси в обігу регулюючи її величину в залежності від цільової установки (зниження темпів інфляції, досягнення економічного зростання).

Звичайно, найкращий спосіб підтримування збалансованості швидке розширення якісної товарної маси в Україні, особливо за допомогою роздержавлення й приватизації, переведення державного сектора на засади комерційного розрахунку, підтримки соціально значущих галузей суспільного виробництва розбудови економіки відкритого типу, інтегрованої у світовий простір. Цінова політика має орієнтуватися на вільні ціни світового ринку. Нормальну кількість грошей для підтримки даної товарної маси забезпечить внутрішня, а потім зовнішня конвертованість національної грошової одиниці.

Більш ефективною є політика прискорення швидкості обертання грошової маси, якої можна досягти, скажімо, переходом до щотижневих виплат заробітної плати, широким упровадженням кредитних грошей та розширенням безготівкових розрахунків введенням електронних карток споживача та іншими заходами. Все це дало б змогу проводити гнучку політику грошового обігу, своєчасно вилучати надлишкову масу грошей з обігу й підтримувати фінансову стабільність.

Отже, Національний банк України повинен ефективно виконувати свою головну функцію регулятора грошового обігу.

Висновок

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постійному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах:

виробництво – розподіл – обмін – споживання.

Грошовий обіг ділиться на дві взаємопов’язані частини: сферу безготівкового обігу; сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

Всі суб’єкти підприємництва для авансування своєї діяльності отримують грошові кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуговуючи кругообіг суспільного капіталу, здійснюють замкнутий рух Г – Т – Г, що починається і закінчується на грошовому ринку, даючи кожного кругообігу додаткову суму грошей. Такий замкнутий рух грошей забезпечує дію механізму самовідтворення грошового ринку в розширених масштабах. При цьому діє така закономірність: чим більшою є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим більше потріб-но грошей для укладання угод. Певну частину грошової маси нагромаджують також кредитні заклади, частину з них витрачають на придбання цінних паперів і утворення офіційних державних запасів.

Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обігу.

Забезпечення кількісної відповідності між потоком грошової маси і зустрічним потоком товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей.

Список використаної літератури

1.Мочерний С.В. Економічна теорія:Посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: видавничий центр «Академія», 1999. – 592с.

2.Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. д. е. н., проф. В.Д. Базилевич. – К.: Знання – Прес, 2001— К.: Либідь, 2002.

3. Гроші і кредит: підручник / Савлук М. І., Мороз А. М., Пудовкіна М. Ф. та ін.; За заг. ред. Савлука М. І. – К.: КНЕУ, 2001, -602 с.