Структуру фінансування заходів регіональних програм у 2007 р. представлено на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3. Структура фінансування регіональних програм підтримки підприємництва у 2007 році.

Найбільшу частку коштів було використано на відшкодування відсоткових ставок за кредитами, наданими суб’єктам малого і середнього бізнесу(72.5%). Частка коштів, спрямованих на пільгове кредитування інвестиційних проектів суб’єктів малого підприємництва та фінансування на поворотній основі, становила 7.56%. Таку практику допомоги підприємцям запроваджено у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, та Чернігівській областях.

Найгірша ситуація склалася з виділенням коштів на створення об’єктивів інфраструктури підтримки малого підприємництва, поповнення їх статутного та оборотного капіталів. П’ятнадцять регіонів не спрямували фінансування на ці заходи взагалі.

На інші заходи(проведення семінарів, конференцій, форумів, виставок; надання інформаційно-методичної допомоги; здійснення навчальних заходів) виділено- 14.74% від загальної кількості витрачених коштів. Усі області, крім Харківської, Хмельницької та Черкаської, фінансували ці заходи з місцевих бюджетів.[20]

До негативних тенденцій у розвитку інфраструктури підтримки підприємництва може віднести існуючі диспропорції у формуванні окремих її елементів у більшості регіонів, а саме:

чверть усіх об’єктів інфраструктури функціонує у у столиці, а найменше в Чернігівській, Рівненській, Тернопільській областях;

третина бізнес-центрів функціонує у столиці, тоді як у Сумській області діє лише один бізнес-центр, а в м. Севастополі немає жодного;

менше 8% усіх об’єктів інфраструктури створено за участю місцевої влади.

Значна регіональна диференціація щодо фінансового забезпечення програм і диспропорції територіальному розвитку малого підприємництва свідчать про необхідність збільшення в регіональних бюджетах видатків для тих регіонів, де останнім часом виділяються незначні суми на реалізацію програмних заходів. Для вирішення цієї проблеми необхідно на центральному рівні нормативно визначити рекомендовані обсяги видатків місцевих бюджетів на реалізацію регіональних програм розвитку малого підприємництва в розмірі не менше 0.5% річних доходів відповідних бюджетів.

Складовою частиною Національної програми є комплекс заходів, спрямованих на створення умов для побудови ефективної фінансово-кредитної системи підтримки діяльності суб’єктів малого підприємництва. Законодавчо визначено, що фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції Український, регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва(ФПП).

Діяльність УФПП у сфері фінансової підтримки суб’єктів малого підприємництва визначається чинними законодавчими актами, регламентується «Положенням про порядок використання Українським фондом підтримки підприємництва коштів, передбачених на розвиток підприємництва в Україні» і стосується таких напрямків:

фінансове забезпечення реалізації заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні;

фінансова підтримка окремих програм і проектів вітчизняних товаровиробників на конкурсній основі через уповноважений банк;

моніторинг використання програм і проектів, аналіз ефективності використання інвестованих коштів;

впровадження нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

сприяння розвитку небанківського фінансово-кредитного сектору.

Найбільш відпрацьованих видом фінансування малого підприємництва через ФПП є фінансова підтримка на кредитних засадах через уповноважений банк. Її надання має цілу низку переваг перед банківським кредитуванням, а саме:

пільгова процентна ставка, яка не перевищує ставку рефінансування Нацбанку, тоді як банківська ставка, як правило, перевищує її більш ніж удвічі;

гнучкіші вимоги щодо забезпечення як відносно його вартості, так і відносно форм забезпечення;

можливість надання «кредитних канікул»,тобто відстрочка щодо сплати основної суми кредиту;

соціальний аспект(створення робочих місць, урахування територіальних інтересів, розвиток депресивних регіонів тощо);

конкурсний відбір бізнес-проектів, при якому береться до уваги не лише його комерційна складова, а й комплекс факторів;

супроводження реалізації проекту щодо виконання бізнес-плану(цільове спрямування коштів, створення робочих місць, прибутковість діяльності тощо);

можливість внесення корективів та ін..

На відміну від банківського кредитування ФПП можуть використовувати такі механізми:

часткова сплата процентної ставки по кредитах, отриманих суб’єктами підприємництва у комерційних банках;

здешевлення лізингових платежів, надання майнової та виробничо-технологічної підтримки;

гарантування кредитів тощо;

Однією з альтернативних форм фінансового забезпечення суб’єктів малого підприємництва є послуги, які надаються лізинговими центрами. Кількість закладів, що забезпечували суб’єктів малого підприємництва матеріально-технічними ресурсами на основі лізингу в 2006р. збільшилась на 47 одиниць. В Україні налічується 302 лізингових центри, 179 з них діє у Києві, в Одеській області-22, Дніпропетровській-12, Київській-11, а в інших областях-від 1 до 10.

Таким чином, значної ролі у полегшенні доступу підприємців до фінансово-кредитних ресурсів бізнес-асоціації не відіграли. Вони могли б стати дієвим посередником між власниками та споживачами таких коштів.

Результати різноманітних досліджень визначають певні проблеми у цій сфері.

По-перше, ступінь залучення підприємств до складу бізнес-асоціацій доволі низький по всій Україні; однак у західних і центральних регіонах країни створено більше об’єднань підприємців й рівень їх активності вищий.

По-друге, відносини між бізнесом і політичними партіями не є прозорими і публічними. На жаль, у більшості регіонів місцева бізнес-спільнота не змогла сформувати єдиних вимог до політичних партій щодо бажаної політики у сфері розвитку підприємництва.

По-третє, головним інструментом лобіювання свої інтересів підприємці вважають політичні партії, а не бізнес асоціації. Участь у політичних партіях і безпосереднє входження у владу видається їм більш привабливим, ніж розвиток об’єднань підприємців.

По-четверте, у всіх регіонах ступінь впливу бізнес0асоціацій на процес прийняття рішень місцевими органами влади досить незначний. Більш успішно організації підприємців діють на рівні місцевого самоврядування.

По-п’яте, особливістю самоорганізації бізнесу в східних та південних регіонах України є наявність сформованих потужних фінансово-промислових груп, що значно впливають на регіональну політику та розвиток бізнес середовища.

У цілому вітчизняна система державної фінансової підтримки малого підприємництва за набором елементів і функціями впливу подібна до відповідної системи розвинених країн, але через відсутність належного механізму її застосування реалізується не повною мірою, що не сприяє створеного економічного та соціально значимого сектору малого підприємництва.[14:c.14-23]