Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» Міністерство фінансів України та його фінансові органи наділені регулюючими й контролюючими функціями на фондовому ринку країни [4].

З початком масової приватизації в Україні певні регулюючі й контролюючі функції на фондовому ринку став виконувати Фонд державного майна України. Контроль за дотри-манням норм антимонопольного законодавства і недопущенням недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності став здійснювати Антимонопольний комітет України. Національний банк України, Державна податкова адміністрація також у межах своїх повноважень здійснюють регулювання та конт-роль на фондовому ринку.

Проте згодом став даватися взнаки брак одного державного ор-гану, який виконував би найважливіші регулюючі й контролюючі функції на ринку цінних паперів. Це було однією з причин порівняно повільного розвитку фондового ринку в нашій країні. Для того щоб усунути цей недолік і прискорити розвиток фондового ринку, постановою уряду (1994) було створено Комісію з цінних паперів як міжвідомчий орган Кабінету Міністрів України. Ця комісія мала, однак, невеликі повноваження та вико-нувала досить обмежені, в основному рекомендаційні функції.

Вирішальною подією було створення Державної комісії з цін-них паперів та фондового ринку Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95. Комісію було організовано як центральний орган державної й виконавчої влади. Структура, склад, підпорядкування, завдання й функції Комісії стали більш-менш організаційно визначеними, хоча попервах її повноваження ще не були відповідно закріплені законодавчо і тому частково залишалися декларативними. З прийняттям Концепції функціонування й розвитку фондового ринку, схваленої Верховною Радою 22 вересня 1995 р. [5], завершився етап пошуку моделі державного регулювання фондового ринку, яка відповідала б міжнародним стандартам і світовому досвіду. Згодом до Комісії перейшли функції регулювання та контроль за ринком, видача дозволів на діяльність з випуску й обігу цінних паперів, на реєстраційну та депозитарну діяльність. І нарешті, Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» встановив, що державне регулювання українського фондового ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, визначив її завдання й повноваження [3]. Решта відповідних державних органів здійснюють контроль за діяльністю учасників фондового ринку в межах своїх повноважень.

Отже, всі органи, які здійснюють державне регулювання фондового ринку в Україні, поділяються на такі чотири групи:

1. Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України, які забезпечують загальні основи державного регулювання фондового ринку в Україні. До цієї ж групи необхідно віднести Міністерство юстиції, котре виконує загальну нормотворчу функцію в державі.

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка безпосередньо формує та забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку й функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.

3. Державні органи, котрі в межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління на ринку цінних паперів України. Це Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація. Певні функції управління інвес-тиційною діяльністю в Україні здійснюють Національне агентство з реконструкції й розвитку, Державна інвестиційна компанія, Мініс-терство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі.

4. Державні органи, котрі виконують спеціальні функції контро-лю та нагляду за дотриманням законодавства в державі. До цієї групи входять Мі-ністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки, Вищий господарський суд.

Координацію діяльності державних органів з питань функціону-вання в Україні ринку цінних паперів покладено на Державну комі-сію з цінних паперів та фондового ринку, підпорядковану Президентові України; вона є також підзвітною Верховній Раді України. Цим забезпечується її незалежне становище. Комісія ство-рюється у складі Голови Комісії та шести її членів. Усі вони призна-чаються та звільняються Президентом України. Голова й члени Ко-місії мають право без окремих доручень репрезентувати її в суді (господарському суді). Термін повноважень Голови і членів Комісії — сім років. Та сама особа не може бути членом Комісії понад два терміни поспіль.

Комісія є певною адміністративною системою, до якої входять центральний апарат і територіальні органи, що координують діяль-ність з місцевими державними адміністраціями та органами місце-вого самоврядування.

Порядок регулювання передбачає виконання та-ких функцій: визначення ключових напрямів роз-витку фондового ринку та ролі учасників цього рин-ку; створення для них сприятливого законодавчого та регулюючого середовища, підвищення їх відпові-дальності, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкурен-ції і обману інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами.

Державне регулювання фондового ринку здійсню-ється шляхом прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування і контролю за діяльністю фондового ринку. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує єди-ну державну політику в цій сфері.

Для здійснення державою регулювання ринку цінних паперів застосовуються економічні та нормативно-правові методи.

До економічних методів належать [32, c. 24]:

- податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;

- регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;

- зовнішньоекономічна політика – регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;

- гарантії держави по позиках приватного сектора;

- вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.

Нормативно-правовими методами регулювання ринку цінних паперів є:*

прийняття законодавчих та нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних папе-рів;*

видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійс-нення професійної діяльності на ринку цінних па-перів та забезпечення контролю за такою діяльніс-тю;*

заборона та припинення на термін (до одного ро-ку) професійної діяльності на ринку цінних папе-рів у