підтримання процесу розширеного відтворення суспільного виробництва, як основи формування та подальшого розвитку соціально-орієнтованої економіки країни;*

зміцнення політичного та економічного суверені-тету держави;*

піднесення міжнародного авторитету держави;*

забезпечення активної та збалансованої інвести-ційної політики країни;*

встановлення соціальної стабільності в суспільстві;*

формування сучасної структури власності та методів управління в галузях, що мають загальнодержавне значення з урахуванням інтересів суспільства;*

відновлення довіри населення до держави.

По-друге, на ринку цінних паперів постійно при-сутні та активно взаємодіють інтереси різних його учасників — емітентів, інвесторів, професійних учасників, інститутів-регуляторів. Ці інтереси мо-жуть вступати у суперечності між собою і з метою забезпечення стабільності та правового впорядкуван-ня ринку, регламентації взаємовідносин між усіма його учасниками держава запроваджує відповідну систему регулювання.

По-третє, головною діючою особою на ринку цін-них паперів виступає інвестор — як вітчизняний так і іноземний. На будь-якому ринку цінних паперів найбільш масовим інвестором є населення. Але ха-рактерною рисою останнього є те, що цей інвестор не має спеціальних знань та кваліфікації з питань рин-ку цінних паперів. Тому без створення системи захисту прав та майнових інтересів грома-дян, а також; інших інвесторів неможливо забезпе-чити подальший розвиток ринку цінних паперів. Це під силу лише державі.

Таким чином, державне регулювання ринку цін-них паперів означає здійснення державою заходів щодо впорядкування, контролю та нагляду за ринком цінних паперів з ме-тою забезпечення соціальної справедливості, прозорості, надійності і відкритості та запобігання зловживанням на ньому.

2.2.2 Основні моделі державного регулювання ринку цінних паперів

Система управління ринком цінних паперів ґрунтується на використанні державних і недержавних методів регулювання. У світовій практиці розрізняють дві моделі регулювання ринку цінних паперів:

1. Регулювання фондового ринку є переважною функцією державних органів. Лиш невелику частину повноважень із нагляду, контролю, встановленню правил держава передає об’єднанням професійних учасників ринку. Така система існує у Франції.

2. При збереженні за державою основних контрольних позицій максимально можливий обсяг повноважень передається саморегульованим організаціям, значне місце в контролі посідають не жорсткі приписи, а усталені традиції, система погоджень і переговорів. Ця система склалась в Великобританії.

У реальній практиці розвинутих зарубіжних країн ступінь централізації та жорсткість державного регулювання ринку цінних паперів коливається між
цими двома крайніми моделями.

У британській системі регулювання ринку цінних паперів найбільшу роль відіграють саморегулівні організації [44, c. 368]. Державним органом регулювання фондового ринку є Казначейство (Міністерство фінансів), що діє на підставі законів, прийнятих парламентом. Основним законодавчим актом, що регламентує механізм функціонування фондового ринку, є Закон про фінансові послуги (1986 р.). Відповідно до цього закону за Казначейством залишено невелике число функцій регулювання фондового ринку, серед яких головними є загальний контроль за станом ринку і допуск на ринок Великобританії зарубіжних інвестиційних інститутів і фондових бірж.

Основне регулятивне навантаження покладається на самих учасників фондового ринку. Відповідно до Закону про фінансові послуги переважна частина функцій із регулювання передана Ради з цінних паперів і інвестицій (SIB), що є некомерційною приватною компанією. Учасники SIB – це представники компаній, що працюють на фондовому ринку.

Регулюванням діяльності безпосередніх учасників фондового ринку займаються саморегулівні організації, які об'єднують компанії за професійною ознакою. Для того, щоб компанія могла працювати на фондовому ринку як професійний учасник, вона повинна бути членом однієї або декількох саморегулівних організацій.

Нині у Великобританії діють чотири саморегулівні організації (СРО). Ідея створення СРО полягає в тому, що професійні учасники фондового ринку добровільно об'єднуються в союзи і асоціації, розробляють правила роботи і беруть на себе зобов'язання по їх дотриманню.

На саморегулівні організації покладено виконання наступних функцій:—

розробка правил і стандартів професійної діяльності на ринку цінних паперів в рамках чинного законодавства;—

розробка вимог до членів СРО і прийом компаній до складу СРО, що рівносильно їх ліцензуванню і допуску до роботи на фондовому ринку;—

контроль за діяльністю членів СРО;—

накладення санкцій за порушення правив СРО;—

розгляд скарг з боку клієнтів на компанії — членів СРО;—

захист інтересів інвесторів.

З метою захисту інтересів інвесторів, і перш за все дрібних, саморегулівні організації формують компенсаційні фонди, за рахунок яких відшкодовується збиток інвесторам у разі банкрутства інвестиційного інституту. За правилами, що діють в Раді з цінних паперів і ф'ючерсів, вкладення у розмірі 30 тис. ф. ст. повертаються інвесторові цілком, а вище за цю суму — у розмірі 90% від вкладеної суми, але не більше 50 тис. ф. ст. [44, c. 369].

Окрім СРО, в британській моделі регулювання ринку цінних паперів задіяно ще дві групи організацій: визнані професійні організації і біржі.

Визнані професійні організації об'єднують бухгалтерів, аудиторів, юристів, для яких робота на фондовому ринку не є їх основним видом діяльності, але SIВ, визнавши ці об'єднання, дає право їх членам проводить аудиторські перевірки професійних учасників фондового ринку і надавати їм юридичні послуги.

Фондовим і ф'ючерсним біржам належить видне місце в системі регулювання. Біржі в системі регулювання фондового ринку виконують наступні основні функції:

встановлюють правила прийому в члени біржі;

розробляють правила і процедури лістингу і делістингу цінних паперів;

встановлюють правила біржової торгівлі, порядок проведення операцій і розрахунків по операціях, розмір комісійних зборів і відрахувань на користь біржі;

вимагають від учасників операцій дотримання правил поведінки в торговому залі;

забезпечують інформаційну прозорість ринку, публікуючи інформацію про операції, ціни, об'ємах торгівлі та ін.;

здійснюють контроль за діяльністю учасників біржової торгівлі і встановлюють систему адміністративних і економічних санкцій за порушення правив.

Створена у Великобританії система регулювання фондового ринку у своєму роді є унікальною, оскільки на державні органи (Казначейство) покладені вельми незначні