Моніторинг діяльності фондового ринку включає такі операції:

а) одержання періодичної фінансової звітності про результати діяльності професіональних учасників фондового ринку;

б) аналіз цієї звітності з метою встановлення відповідності діяльності учасників фондового ринку вимогам законодавства (зокрема вимогам майнового і фінансового стану емітента, ліквідності та ін.), що може сприяти захищеності інвестора;

в) аналіз будь-якої інформації про події на фондовому ринку з метою виявлення ознак порушення законодавства;

г) безпосередній нагляд через участь представників уповноваженого державного органу в торговельних сесіях фондових бірж, у позабіржових фондових торговельних системах, на загальних зборах акціонерів тощо за діяльністю професіональних учасників фондового ринку в процесі здійснення ними операцій з цінними паперами для недопущення порушень законів і стандартів.

Дійовість наглядової діяльності то вища, що вищий рівень розвитку інформаційної системи ринку, у тім числі розгалужених інформаційних і телекомунікаційних мереж, механізму моніторингу, а також що досконаліший аналітичний апарат.

Механізм власне контролю відрізняється від моніторингу. Він включає такі заходи:

а) проведення планових і позапланових (цільових — за скаргами і заявами юридичних і фізичних осіб або ініційованих на подання відповідних державних органів) перевірок діяльності учасників фондового ринку;

б) з’ясування всіх обставин порушення законодавства на підставі аналізу різноманітної інформації, необхідної для детального розслідування випадку;

в) створення системи внутрішнього контролю з допомогою впровадження в діяльність професіональних учасників фондового ринку процедур самоконтролю.

Функція контролю за дотриманням законодавства на фондовому ринку є досить дорогою, бо потребує залучення значних кадрових і матеріальних ресурсів. Тому перманентного характеру набуває завдання економного використання ресурсів без погіршання якості контролю.

Усі різновиди й форми державного контролю є взаємозв’язаними. Так, підставою для проведення перевірок діяльності професіональних учасників фондового ринку можуть стати ознаки порушення законодавства, виявлені в процесі нагляду; встановлення факту порушення законодавства спричиняє необхідність правозастосування; узагальнення досвіду контрольно-ревізійної роботи і правозастосування сприяють удосконаленню методології контролю та його організації.

Державні контрольні органи, вимагаючи від учасників фондового ринку найсуворішого дотримання законів, самі мусять бути бездоганними у своїй роботі. З іншого боку, той, кого контролюють, повинен мати право й можливості для захисту. Таке право і можливість надає йому українське законодавство, безпосередньо регламентуючи відносини на фондовому ринку. Згідно із законом рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку можуть бути оскаржені в суді. Скарги на дії територіальних відділень Комісії у зв’язку зі здійсненням ними контролю за випуском, обігом цінних паперів розглядаються в Комісії. Посадові особи Комісії за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків відповідають за законами України. Збиток, заподіяний учасникам фондового ринку неправомірними діями Комісії, підлягає відшкодуванню у повному обсязі за рахунок держави.

Може виникнути питання: чи не є система державного регулювання надто жорсткою? Для того, щоб упевнитися, що це не так, варто звернутися до зарубіжного досвіду, передовсім до механізму державного контролю фондового ринку США. І не тільки в США існує широка система контролю та перевірок фондового ринку. Політики в усьому світі намагаються знизити системний ризик фінансових ринків через досить жорсткий і різноманітний контроль.

Світовий фондовий ринок знає такі види контролю:

а) перевірка учасників “на вході” до ринку;

б) реєстрація приватних осіб та “відфільтровування” потенційних порушників;

в) моніторинг фондової діяльності;

г) виїзди на місця та надання права співробітникам контролюючих органів самостійно вирішувати питання проведення перевірок.

Однак система фондового ринку в США є особливо типовою для сучасного етапу розвитку світової економіки. Основним державним органом нагляду за ринком цінних паперів у США є Комісія з цінних паперів і бірж, створена незабаром після “Великої депресії” 1929 р. Законодавство США дає цій Комісії широкі права для розроблення правил обігу цінних паперів в інтересах суспільства. Ці правила мають пріоритет перед правилами саморегулювальних організацій (СРО). Комісії надано право проводити як первинні, так і повторні інспекції, у ході яких вивчається фінансова звітність для виявлення фактів недозволеної торгівлі цінними паперами. Комісія має повний доступ до всієї звітності та бухгалтерських документів. 1994 р. місцеві відділення Комісії провели 670 перевірок брокерів-дилерів, 200 перевірок агентів з трансферів, крім того, проінспектували 313 інвестиційних компаній і 953 інвестиційних консультантів.

У чинній у США системі відповідальність за порушення покладається як на директорів і бухгалтерів емітента, так і на експертів, які дали згоду на порушення законів і правил. Комісія аналізує роль аудитора в кожному випадку, коли доводиться порушувати справу проти компанії, чиї фінансові звіти успішно пройшли аудит. Процедурні правила Комісії дають їй змогу застосовувати дисциплінарні заходи до бухгалтерів та аудиторів.
Співробітники цієї Комісії мають право визначати, чи потрібно перевіряти реєстраційний або інший документ, чи не потрібно. Вони на власний розсуд можуть почати неформальний розгляд того чи іншого питання, робити перевірки звітів про винагороди й телефонні переговори, а також корпоративні документи та аудиторську робочу документацію.

Закон 1988 р. дав Комісії право домагатися накладення штрафів на торговців-інсайдерів. Згідно із законом 1990 р. повноваження Комісії ще розширено: їй дозволено накладати штраф через позов у федеральному суді США, а також домагатися у федеральному суді заборони обіймати посаду директора особі, яку запідозрено в шахрайстві з цінними паперами.

Слід наголосити, що ефективність такої діяльності залежить від рівня розвитку інформаційної структури ринку цінних па-перів, наявності різноманітних баз даних, розгалу-жених телекомунікаційних та інформаційних ме-реж, досконалості аналітичного апарату та націо-нальної системи моніторингу ринку цінних паперів.

Отже, підсумовуючи слід зазначити, що під моніторингом розу-міють безперервний нагляд за процесами, які відбува-ються на фондовому ринку. Контроль же, на відміну від