Якщо загальні засади державного регулювання ринку цінних паперів встановлюються в законодавчому порядку, то конкретні заходи органів управління визначаються з огляду на потреби держави в даній ситуації.

Політика на ринку цінних паперів загалом зале-жить від багатьох чинників — від політичного сере-довища, інвестиційної політики, приватизаційної політики до впливу податкової політики, інформа-ційної політики. Розвиток ринку цінних паперів тіс-но пов'язаний та залежить від впливу та розвитку інших загальноекономічних напрямів в країні.

Найбільший та найперший вплив на формування національного ринку цінних паперів відіграла полі-тика в галузі приватизації.

В Україні коло компаній, акції яких котируються на ринку, склалося у процесі приватизації. Процес перерозподілу власності ще не завершено, власники не ризикують і не проводять масштабних дій на від-критому ринку, поки не отримають надійного конт-ролю над підприємством. «Масова приватизація» не в повній мірі вирішила головне економічне завдан-ня — надходження інвестицій на підприємства та формування «ефективного» власника.

Нині підприємства, що були приватизовані за приватизаційні майнові сертифіка-ти та компенсаційні сертифікати, маючи тисячі ак-ціонерів, не мають перспектив свого розвитку через скрутний фінансовий стан і часто через неспромож-ність керівництва працювати в нових ринкових умов. На подальший розвиток рин-ку цінних паперів суттєвий вплив матиме політика щодо завершення процесу приватизації.

Однією з найзначніших помилок української мо-делі сертифікатної приватизації було ігнорування провідної ролі основних інститутів будь-якого ринку цінних паперів, а саме фондових бірж та торговель-но-інформаційних систем. Центри сертифікатних аукціонів виконали свою роль, але вони не працюва-ли в сучасному режимі функціонування світових організаційно оформлених ринків, а саме в режимі «поставка проти платежу».

Забезпечення розвитку ринку цінних паперів не можливо без ефективного податкового законодав-ства. Так, довгий час облігації підприємств не ви-тримували конкуренції з облігаціями внутрішньої державної позики, а податкове законодавство роз-глядало кошти, запозичені підприємством шляхом розміщення власних облігацій, як дохід цього під-приємства. Після прийняття відповідного закону ця дискримінаційна норма усунута, розпочалося посту-пове зростання обсягів випуску облігацій підприємств.

До позитивних зрушень у політиці на ринку цінних паперів слід віднести також вирішення проблеми подвійного оподаткування до-ходів учасників інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній від інвестиційних операцій.

Серйозним викликом для державної регуляторної політики на ринку цінних паперів стала сучасна світова фінансова криза, вплив якої докладніше розглядається в наступному розділі дипломної роботи.

Таким чином, можна дійти висновку, що державна регуляторна політика в Україні покликана сприяти форму-ванню національного ринку цінних паперів, що позитивно вплине на темпи економічного росту, адже фон-довий ринок визначає інвестиційну привабливість країни, зокрема для іноземних інвесторів.

Висновки до Розділу 2

Фондовий ринок, як спо-сіб залучення інвестицій перебуває в центрі уваги ор-ганів законодавчої та виконавчої влади нашої країни. Для активізації впливу процесів на фондовому ринку необхідне залучення та раціональне розміщення інвестиційних ресурсів на конкурентних засадах, удосконалення обігу цін-них паперів та забезпечення захисту прав інвесторів на вітчизняному ринку цінних паперів.

Державне регулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування та контролю за діяльністю фондового ринку. З ме-тою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері ство-рюється спеціальний державний орган Комісія з цінних паперів та фондової біржі чи ринку.

Система регулювання повинна виконувати наступні функції: визначення ключових напрямів фондового ринку і ролі учасників цього ринку; створення для учасників ринку сприятли-вого законодавчого та регулюючого оточення; створення пере-пон та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвес-ти до дезорганізації ринку, його руйнування, недоброякісної кон-куренції й обману інвесторів, маніпуляцією цінами та шахрайст-ву з фінансовими ресурсами, в тому числі з довірчих операцій.

Універсальними рисами регулювання ринку цінних паперів, притаманними як Україні, так і іншим країнам, є законо-давче регулювання цього ринку, законодавче закріплення переліку цінних паперів, регулювання їх випуску, публікація емітентами щорічного звіту, державне ліцензування посередницької діяльності, контроль за ринком цінних паперів тощо.

Якщо вирішити існуючу нині проблему повернення інвестицій, які «втекли» з України, причому не тільки іноземних, а й вітчизняних, то це приско-рить розвиток організованого фондового ринку в Ук-раїні, що, в свою чергу, позитивно вплине на масо-вий вияв довіри до українських цінних паперів, на їх ліквідність, капіталізацію ринку, сприятиме збільшенню доходів до бюджету, виведенню із кризи економі-ки України.

Розділ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФОНДОВИМ РИНКОМ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми і перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Незважаючи на окремі позитивні тенденції на фондовому ринку, про що свідчить зростання співвідношення капіталізації до ВВП та об’єми торгів цінними паперами, фондовий ринок залишається одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи. Різні етапи перехідного процесу вимагають від фондового ринку вирішення специфічних завдань, характерних для відповідного етапу трансформації. Складність ситуації у тому, що сам фондовий ринок перебуває у стані становлення та розвитку. Тому перед розробниками економічної політики постає дві проблеми різноспрямованого характеру:

1) забезпечити формування фондового ринку;

2) вирішити завдання, які в економічно розвинених країнах безпосередньо виконує