- відсутність бар’єрів для вільного переливу капіталу (як в Україну, так і з неї), передбачуваність валютної політики.

6. Низькі темпи приведення нормативної бази, що врегульовує відносини у фінансовій сфері до вимог міжнародних стандартів.

Йдеться про запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації: міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) та міжнародних стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO). Гармонізація внутрішнього законодавства дозволить глибше та швидше інтегруватися до міжнародного ринку капіталу, підвищить привабливість вітчизняного фондового ринку для стратегічних інвесторів.

У контексті нарощення інвестиційного потенціалу, поряд з використанням внутрішніх ресурсів необхідно використовувати можливість участі у міжнародному русі капіталу. Залучення іноземних інвестицій саме через фондовий ринок видається найбільш привабливою формою міжнародного руху капіталу. Одним з вирішальних чинників, що впливають на інвестиційну діяльність можна вважати ліквідність вкладів [8].

Одним з потужних інструментів залучення інвестицій на міжнародних ринках капіталу є процедура публічного розміщення акцій, або, англійською мовою - initial public offering (ІРО). ІРО передбачає пропозицію на відкритому ринку двох видів інвес-тиційних цінних паперів — акцій та облігацій (частіше розміщення акцій). Проведення первинного публічного розміщення акцій може мати на меті фінансування розвитку бізнесу, продаж ком-панії, залучення нового партнера або цінної технології. Необхідність в ІРО може виникнути і в тому випадку, коли компанія вичерпала ліміт власного капіталу для отримання боргового фінансування [29, c. 46]. Відкрита пропозиція цінних паперів дозволяє отримати найбільш об'єктивну оцінку реальної вартості компанії, а відтак — збільшити її капіталізацію.

«За змістом ІРО являє собою продаж частини існуючого бізнесу сто-роннім інвесторам, що призводить до змін у структурі власності ком-панії. З огляду на це зрозумілим є бажання власників отримати якомо-га більше коштів від продажу цінних паперів, мінімізувавши при цьому ризик залежності від стратегічного інвестора. Пропозиція акцій на публічному ринку дозволяє максимально розширити коло інвесторів» [21, c. 48]. Крім того, до переваг ІРО як засобу залучення капіталу слід віднести залучення довгострокових інвестицій; збереження контрольного пакету акцій у власника; відсутність відтоку капіталу на виплату відсотків (на відміну від залучення коштів шляхом розміщення облігацій) тощо.

Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Ефективна реструктуризація фінансової системи, подальший розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливими. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Тому темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежать від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору.

Для подальшого розвитку ринку цінних паперів важливо, на думку фахівців, забезпечити розвиток ліквідності організованого ринку насамперед за рахунок консолідації і зростання частки організованого ринку [42]. При цьому слід запобігти створенню невеликих за розмірами бірж, реєстраторів тощо з метою задоволення тимчасових корпоративних інтересів. Це має бути досягнуто шляхом запровадження жорсткіших норм щодо розкриття інформації при проходженні лістингу на біржах та в торговельних системах, більш жорстких норм щодо статутного фонду бірж, торгівців цінними паперами, реєстраторів, зберігачів, депозитаріїв, організаторів торгівлі інститутів спільного інвестування, управляючих активами. Також доцільно обмежити частку участі одних учасників в статутному капіталі іншихзадля уникнення створення „кишенькових” компаній). Позитивним кроком у цьому напрямі є прийняття у 2006 р. Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок”, що передбачає збільшення мінімального статутного фонду для професійних учасників фондового ринку.

Важливим засобом розвитку фондового ринку має стати проведення точкової приватизації через первинне публічне розміщення акцій на організованому ринку. Такий механізм добре зарекомендував себе у Польщі, Угорщині, балтійських країнах. Він надає можливість залучити кошти населення до приватизації, забезпечує ринковий механізм визначення ціни об’єкта, що приватизується. Слід наголосити, що для вибору відповідного фондового майданчику має бути проведено відкритий та прозорий конкурс, який би враховував основні вимоги до організатора торгів - технічні можливості системи, можливість проведення прозорих та ефективних торгів, можливість системи забезпечити обіг акцій на вторинному ринку, залучення значної кількості інвесторів. 

Крім того, має бути розпочато лібералізацію руху капіталу [42]. Це вимагає вдосконалення системи банківського і фінансового нагляду, зміни монетарного режиму, лібералізації валютного ринку. Оскільки кроки з лібералізації мають бути поступовими і скоординованими зі змінами в монетарному режимі, перехідні норми мають передбачати здійснення валютного контролю за певним чітко визначеним переліком короткотермінових операцій, на період не більше трьох років. Операції фондового ринку, прямі іноземні інвестиції, купівлю нерухомості під інвестиції, довготермінові кредити тощо потрібно звільнити від контролю раніше. Поряд з валютним законодавством необхідно переглянути інші нормативні акти з точки зору обмежень зовнішньоекономічних операцій і дискримінації нерезидентів. Це стосується, наприклад, банківського, страхового, земельного законодавства, законодавства про інвестиційні і пенсійні фонди тощо. Водночас лібералізація доступу іноземних інвесторів на вітчизняний ринок фінансових (банківських і страхових) послуг має відбуватися поступово, з паралельним застосуванням механізмів, що стимулюють капіталізацію української банківської сфери та зміцнюють її конкурентоспроможність.

Для успішності лібералізації необхідно здійснювати також і ряд супутніх заходів, перш за все:

- вдосконалення банківського і фінансового нагляду для моніторингу міжнародних трансакцій і використання складних фінансових інструментів, як наприклад, деривативи;

- повне застосування міжнародних стандартів обліку в фінансовому и корпоративному секторі;

- вдосконалення статистики платіжного балансу і системи відстеження зовнішньоекономічних фінансових потоків на макроекономічному рівні;

- повне використання стандартів інформаційної прозорості урядом і НБУ

- запровадження і послідовне здійснення чіткого монетарного режиму, проведення відповідальної грошової та фіскальної політики, що орієнтуються на досягнення бюджетної збалансованості, обмеження відносних обсягів державного боргу та зниження інфляції.

З метою забезпечення прозорості функціонування емітентів