- оподаткування на боці емітента коштів, які вносяться інвестором у рахунок інвестиційних зобов’язань як обов’язкова умова конкурсного придбання у держави пакету акцій підприємства, що приватизується;

- оподаткування на боці інвестора сум індексації статутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів;

- оподаткування доходів громадян, які отримали доходи від продажу належних їм цінних паперів юридичним особам, що призводить до безпідставного завищення податкових зобов’язань.

Підсумовуючи, запропонуємо рекомендації щодо використання в українській практиці методів податкового стимулювання інвестицій в цінні папери:

- повне або часткове звільнення роздрібних інвесторів від прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій (дивіденди, зростання курсової вартості), оптових інвесторів (юридичних осіб) від податку на прибуток, що має те ж джерело, надання податкового кредиту на сплату податків на вказані доходи;

- можливість заліку негативних курсових різниць для роздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років вперед негативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;

- введення цільових податкових пільг (звільнення від податку, застосування зниженої податкової ставки), направлених на заохочення довгострокових інвестицій в акції (пільги застосовуються в тому випадку, якщо акції тримаються власником протягом певного терміну), неспекулятивних прямих інвестицій (пільги застосовуються, коли інвестор володіє певною часткою бізнесу), інвестицій в певні акції (малого бізнесу, певних пріоритетних галузей, венчурні компанії), вивід акцій на організовані ринки (пільги виникають, якщо акції пройшли лістинг і знаходяться в обігу на фондовій біржі), попиту на акції (вирахування відсотків за кредит, узятого на покупку акцій, з оподатковуваної бази),

- відміна або зниження по пріоритетних цінних паперах податку на операції з цінними паперами, стягуваного як частка від об'єму випуску корпоративних цінних паперів (цей податок здорожує емісію, перешкоджає виходу підприємств на фондовий ринок).

3.3 Особливості функціонування ринку цінних паперів в умовах фінансової кризи

Більшість експертів причинами світової фінансової кризи називають проблеми в американській економіці, що виник-ли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої «бульбашки» передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів.

Американська економічна модель значною мірою розвивається завдяки споживачам, оскільки споживчі витрати формують близько 2/3 ВВП Сполуче-них Штатів Америки. Саме постійне зростання споживання зумовлювало про-тягом останніх тридцяти років приріст ВВП, доходів населення і державного бюджету США. Частка доларів США, яка тимчасово не використовується""^ засіб платежу в міжнародній торгівлі, потрапляє на американський фондовий ринок, що зумовлює зростання доходів простих громадян і бізнесових структур та бюджету США. Так, спочатку доходи отримують інвестиційні банки, які надають комісійні послуги з випуску цінних паперів і їх продажу американсь-ким та іноземним інвесторам (доходи від цих послуг щорічно становили мі-льярди й навіть десятки мільярдів доларів). Збільшення попиту на цінні папери й зростання цін на них призводять до різкого зростання доходів усіх інвесторів. А це. у свою чергу, стимулює кредитування під купівлю цих цінних паперів.

З одного боку, зростання спекулятивних доходів сприяло зростанню спо-живчого попиту, з іншого — ще більше розігрівало американський фондовий ринок і формувало величезну «бульбашку» не підкріплених реальною вартістю фондових активів. Таким чином, виконуючи функцію центрального банку сві-ту, Сполучені Штати потрапили в пастку, з якої не так просто знати вихід. От же, у найближчі роки весь світ, й Україну зокрема, чекають великі зміни, які вплинуть на подальший розвиток світової економіки та геополітику [19, с. 173].

На сьогодні фондовий ринок України фактично не діє. Ще півтора року тому він рекламувався як один із найдинамічніших у світі. Порівняно з лідера-ми - Китаєм (84 млрд. дол. США) і Росією (22 млрд. дол. США), обсяги укра-їнських прямих іноземних інвестицій здаються незначними, але для України майже 10 млрд. дол. США (близько 14% від ВВП) - це досить багато [19, с. 174].

На початку 2008 р. слід за обвалом світових фондових ринків став падати й український індекс ПФТС. Його падіння було одним з найбільших у світі - майже на 80% [19, с. 174].

Низький рівень розвитку фінансового ринку країни і, головне, відсутність системності у ньому перетворюються на одну з основних проблем економіки, яка не лає можливості:

- ідентифікувати реальних власників капіталу (корпоративних прав), а та-кож відслідковувати реальні потоки капіталу та передбачати їхні наслідки для економіки загалом:

- акумулювати на фондовому ринку надлишки капіталу та заощаджень, що, з одного боку, ускладнює стерилізацію грошової маси і спричиняє розвиток інфляційних процесів, а з іншого - виключає можливість залучення на вітчизняному ринку значних коштів для розвитку великих підприємств.

Однією з основних причин такого стану справ К. Іванова називає неналежну інституційну структуру ринку, яка значною мірою копіює американ-ські аналоги (незалежні реєстратори; інвестиційні компанії, які функціонують поза межами банківського нагляду). Така система і раніше не відповідала умовам розбудови ринкової економіки в Україні, а тим більше не може зберіга-тися в умовах, коли навіть США вимушені визнавати крах своєї моделі [19, с. 174].

Як відомо, багаторічні спроби реорганізації структури фондового ринку наражалися на опір різних лобістів, які наполягали на необхідності розвитку ринку саме за «ринковою» (точніше — американською) моделлю. Кризове па-діння повністю довело хибність такого підходу, і це дає підстави стверджувати, що структурна перебудова фондового ринку мас бути здійснена урядом у при-мусовому порядку. Встановивши реальний контроль над інститутами фондо-вого ринку, держава повинна буде вживати дієвих заходів щодо забезпечення європейських стандартів його діяльності, включаючи вимоги до оприлюднен-ня істотної інформації про діяльність акціонерних товариств, забезпечення реальних прав міноритарних акціонерів тощо [19,